ziar 20-21 2019 - uur · 2019-11-28 · Н!%>< КРасотКІНа ......

третій випуск Міжнародної конференції «Українці в Румунії –історія, сучасність і перспективи»

З діяльності депутата союзуУкраїнців Румунії Миколи Мирославапетрецького

VІІІ-ий З’їзд сУРу. Звіт про видавничудіяльність союзу Українців Румунії

Хроматичні акорди Буковини

поява терміну «Україна»

анна Ярославна – королева Франції

Куток гумориста

Листопад

Ще кілька днів тому назадЗемлі убранство чарувало.Рясний і дивний листопадЗдійнявся. Листячко упало.а вітер з листям танцював,Кружляв, підносив, опускався...Ялинки ними прикрашавІ знову в небо підіймався.Рясний, казковий листопад...додолу листячко злітає.а що лишилося, підрядВітрець із дерева знімає.І знов підносить в небеса,прощальний танець з ним танцює.Чарівна і сумна красатривожить душу і чарує...

Надія КРасотКІНа

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXVI. № 21-22 (листопад) 2019

v

v

v

v

v

v

v

Пpoчитaйте:

2 Ukraînsykãc VISNÃK

З діяльності депутата Союзу Українців Румунії

Миколи Мирослава ПетрецькогоЗавершився бурхливий період у політичному житті

румунії – вотум недовір’я попередньому уряду, прихід довлади нового уряду, президентські вибори, зміни у політич-ній структурі Парламенту.

У цьому контексті парламентарії змушені пристосувати-ся до нових обставин, аби мати можливість знайти способиі відповідних партнерів для обстоювання реальних інтересівлюдей, які їх обрали до законодавчого форуму. вони звер-таються із запитами до міністрів нового уряду. До такихпарламентаріїв належить зокрема депутат союзу Українціврумунії Микола Мирослав Петрецький, в чому можете переко-натися з наступних рядків.

Фонди для розвитку населених пунктів між обіцянками і дійсністю

У цій галузі, пріоритетній для розвитку країни і для добробуту гро-мадян, активний депутат СУРу зyстрів новий уряд низкою запитів.

Звернення до нового Міністра фінансів ФЛОРІНА КИЦУ

Після вручення вам міністерського портфелю, ви зазначали, щоосновні проекти Уряду стосуються ректифікації бюджету і бюджетуна 2020 рік, підкресливши водночас, що новий Уряд постановив,аби дефіцит бюджету не перевищував 3 проценти із Внутрішньоговалового продукту.

Як відомо, Бюджет і бюжетна ректифікація завжди викликалитривалі суперечки і гострі дебати.

Винятком не було ні урядове рішення з 14 жовтня щодо застосу-вання його передбачень, на основі якого були розподілені фондивартістю 1,4 мільярда леїв територіальним адміністративним оди-ницями. Представ ники тогочасного Уряду запевняли, що вони малигрунтовні дискусії з місцевими громадами з метою забезпеченнявсіх витрат, необхідних для функціонування місцевих бюджетів.

Виділення фондів кожній територіально-адміністративній одини-ці повинно було мати на увазі потреби навчальних закладів, систе-ми захисту дітей і громадських центрів, що опікуються дорослими зфізичними вадами – витрати, які не можна було відкладати.

Марамороському повіту, в якому живуть 60 проц. етнічних укра-їнців, було виділено 64.413.000 леїв, з яких третина дісталася пові-товому центру Бая Mape. Великий був подив мешканців, коли вонипобачили, що з 14 населених пунктів, в яких компактно живуть укра-їнці, тільки одному були виділені фонди, тоді як Поляни, рускова,валя вішеулуй, красна вішеулуй, Бістра, верхня рона,великий Бичків, ремети були обминуті, що породило численнізнаки запитання щодо транспарентності цих виділень.

Виходячи з цього, знаючи ваші пріоритети, просимо повідомитинас, які заходи будуть вжиті вашим міністерством, щоби при другійбюжетній ректифікації були враховані і згадані вище населені пункти.

Звернення українського депутата до Міністра громадськихробіт, розвитку та адміністрації ІОНА ШтеФАНА

Йдеться про стагнацію виконання проектів, що стосуються водо-постачання, каналізації, доріг у сільських місцевостях. У 1917 роцідепутат Микола Мирослав Петрецький звернувся до Міністра роз-витку щодо об’єктивності і прозорості процесу селекції документа-ції, поданої територіально-адміністративними одиницями, але непослідували помітні зміни, внаслідок чого становище не покращило-ся – є громади, в яких не фіналізовано жодного проекту.

Прикладом цього може послужити комуна верхня рона, де булозатверджено п’ять проектів – для реабілітації мережі водопоста чан-ня і розширення каналізації на відрізку ДК 16 довжиною 450 м вар-

тістю 297,310.00 леїв, реабілітація і модернізація гімназіальноїшколи вартістю 1.019,608.00 леїв, реабілітація і модернізація водо-постачання на побічних вулицях вартістю 2.541,485.00 леїв, розши-рення робіт по модернізації каналізаційної мережі на побічних вули-цях вартістю 3.431,094.00 леїв, ремонт моста через Валя Сяке наКоштилі вартістю 236,407.00 леїв, однак роботи застоюються.

Виходячи з цього, прошу Вас, шановний пане Міністре, повідо-мити:

1. Чи має Міністерство у своїй відомості актуалізований стан про-ектів, які застоюються і які цьому причини?

2. Аналізуючи ситуацію у комуні Верхня Рона, як типічну, в чомуполягають причини що призвели до того, що жоден проект не бувзавершеним?

Чекаємо інших трагедій по дорозі до школи?

Bpажений недавніми трагедіями, які спіткали учениць по дорозіміж школою і домом, депутат СУРу ще раз звернувся до Міністрагромадських робіт, розвитку і адміністрації Іона Штефана:

Пане Міністр, Міністерство національного виховання повідомляє,що із бюджету міністерства, яке ви очолюєте, буде закуплено 2300мікробусів для транспорту учнів у сільському середовищі, таки уцьому навчальному році. Але навчальний рік почався понад двамісяці тому, однак більшість сільських навчальних заходів ще неотримали такі необхідні їм мікробуси. Тому, на жаль, з цієї причинибагато учнів відмовляються продовжувати навчання. Найбільшепостраждали гірські села і села, розташовані у Дунайській дельті.Інший серйозний наслідок браку шкільних мікробусів – це безпекаучнів, особливо учнів початкових класів. Тому, пане Міністр, маю довас такі запитання:

1. Коли шкільні заклади одержать обіцяні мікробуси?2. Чи відома Міністерству ситуація найнесприятливіших населе-

них пунктів щодо доступу учнів до шкіл і повернення додому, щобвстановити пріоритети у справі мікробусів?

Пану депутату Миколі МирославУ ПетрецькоМУ,

Голові союзу Українців румунії

Шановний пане депутат

Дякуємо за запрошення, надіслане Президенту румуніїпану клаусу Йоганнісу та Президентській адміністраціївзяти участь у заходах,присвячених Дню українсь-кої мови у румунії, які відбу-дуться в період 7-10 листо-пада в Бухаресті.

відзначення Дня укра-їнської мови є доказом тогояк румунська Держава пова-жає права націонапьнихменшин, передбачених кон -ституцією. У цій галузізаохоченням збереження на -ціональної, ідентичності,включно вивчанням і вша-нувнням рідної мови, –румунія служить позитив-ним прикладом для міжнародної спільноти.

На жаль, через робочу програму не зможемо відповістина ваше запрошення. Бажаємо заходам, організованих вами,великих успіхів і численної участі. На многая літ українсь-кій мові!

З особливою повагоюсерджу Ністор

радник Президента

Робота Підкомісії з питань преси, мас-медіа і книгодрукування дуже багата й різно-манітна. По-перше, слід підкреслити, що підегідою Союзу українців Румунії щомісяцяз’являються шість газет і журналів (до 2019р. їх було п’ять): «Вільне слово» (українсь-кою мовою), «Український вісник» (румунсь-кою мовою), «Український вісник» (українсь-кою мовою), «Наш голос» (українськоюмовою), «Українські відлуння» (румунськоюмовою) та «Дзвоник» (українською мовою).Про тягом цілого року друкуються понад35000 примірників вищезгаданих видань. Їхтематика різноманітна, будучи спрямованазагалом на відродження національної свідо-мості. Особливу увагу газети і журнали при-діляють життю українців Румунії, діяльностіСУРу й нашого депутата в РумунськомуПарламенті Миколи-Мирослава Петрець -кого, та питанням, пов’язаним зі школою,роллю сім’ї у збереженні культурних тради-цій і розвитку рідної мови, беручи участь вобговореннях і подіях, що відбуваються втих регіонах Румунії, де проживають україн-ці. При цьому вони зберігають зв’язок з істо-ричною батьківщиною – Україною.

♦ «Вільне слово» – Культурно-просвіт-ницький часопис Союзу українців Румунії(з’явився в 1949 році під на звою «Новийвік», видавався Міністерством культуриРуму нії, а починаючи з 1989 року, змінившисвою назву на «Віль не слово», видаєтьсяСоюзом українців Ру мунії) друкує на своїхсторінках різні матеріали з життя українцівРумунії, підкреслюючи необ хідність збере-ження культурної, мовної й релігійної іден-тичності української меншини Румунії. Го ло -вним редактором журналу є Іван Ковач(редактори: Ірина Пе трецька-Ковач, Ро манПе трашук).

♦ «Український вісник» („Cu rierul ucra -inean”) – часопис Союзу українців Руму нії(заснований СУРом у 1993 році) відображаєкультурні, життєві й наукові події, що сто-суються українців Румунії. Часопис при -діляє особливу увагу проблемам, з якимистика ються місцеві громади, а також висвіт-лює науково-культурні заходи, організованіСУРом та культурні новини з України. Заразголовним редактором часопису є ІванРобчук (редактор: Штефанія Пєтряну).

♦ «Український вісник» – часопис Союзуукраїнців Румунії (першим роком видання –1993) відображає діяльність організаційСоюзу українців Румунії, маючи за метуоб’єднання українців з усіх куточків Румунії.Також, часопис інформує й про життя укра-їнців з діаспори та про політичний і соціаль-ний стан Румунії й України. Головним редак-тором часопису є Михайло Михайлюк(редактор: Тереза Шендрою).

♦ «Наш голос» – літературно-культурнийжурнал українських письменників Румунії(заснований в 1990 році в рамках Спілкиписьменників Румунії, а з 1993 року він ви -дається під егідою Союзу українців Румунії).

На його сторінках друкуються твори укра-їнських письменників Румунії, діаспори йУкраїни, критичні статті, переклади з румун -ської та інших літератур та різні матеріалинаукового й історичного характеру. Окремісторінки журналу підтримують спроби моло-дих письменників. Головним редакторомжурналу є Ірина Мойсей (редактори: ІванРебошапка, Михайло Трайста; редкoлeгія:Іван Арделян, Корнелій Ірод, Іван Кіде щук,

Іван Ковач, Микола Корнищан, Микола Кор -сюк, Михайло Михайлюк, Віргілій Ріцько).

♦ «Українські відлуння» („Ecouri ucra -inene”) (заснований цього року, будучи спо-чатку додатком до «Нашого голосу») – руму-номовний літературнo-культурний журнал,на сторінках якого друкуються літературнo-критичні статті, переклади з української літе-ратури, статті-презентації книг, виданихкоштами СУРу, інформаційні матеріали прорізні зустрічі між румунськими та українськи-ми письменнками і т.д. Головна мета журна-лу – популяризування української культурита літератури серед румунських читачів.Тематичне та стилістичне урізноманітненнясловесності українських класиків та творчо-сті українських письменників Румунії ста-вить українську літературу на рівні кращихзразків європейської літератури, і про цеварто дізнатися й румунській публіці. Якщоукраїнська нацменшина Румунії невід’ємначастина цієї держави, то і культура українцівдоповнює культурну та літературну скарбни-цю румунської нації. Головним редакторомжурналу є Михаєла Гербіл (редактор: Корне -лій Ірод; редколегія: Іван Гербіл, МихайлоТрайста).

♦ «Дзвоник» – журнал для українськихдітей Румунії (заснований в 2007 році під егі-дою Союзу українців Румунії). Це барвистий

щомісячний журнал, який виходить дляукраїнських дітей Румунії й не тільки. Найого сторінках друкуються вірші й оповідан-ня, загадки, пісні й розмальовки, він міститьтакож сторінки дитячої енциклопедії. Голов -ним редактором журналу є Микола Корсюк(редактор: Людмила Дорош; редкoлeгія: ІванКовач, Михайло Михайлюк, Михайло Трай -ста, Марія Чубіка).

За останні роки кожне з цих виданьнабрало нових кореспондентів: ХристинаШтірбець, Клаудія Семчук, Ярослава Ште -ляк, Ірина Бевка. Також кожне з них маєдесятки дописувачів з усієї країни, як ізчотирьох основних регіонів, де проживаєкомпактно українське населення (Марамо -рощина, Буковина, Банати та Добруджа), такі з інших румунських місць, де проживаєменша кількість цієї етнічної групи (СатуМаре, Клуж-Напока, Ясси, Бухарест, Галац),як, наприклад: Микола Мирослав Петрець -кий, Євсебій Фрасинюк, Іван Кідещук, АннаБерегій, Міхаєла Лариса Іспас (Трайста),Іван Лібер, Коля Курелюк, Віктор Григорчук,Джета Петрецька, Ольга Сенишин, ІванКімпан, Міхаєла Гербіл, Іван Гербіл, ЛюбаГорват, Ельвіра Кодря, Ярема Онищук,Дмитро Черненко, Артемізія Ґеорґе, Кор -нелій Ірод, Микола Корнищан, Іляна Дан,Конвалія Григорчук, Анна Грінь, ЯрославаКолотило, Штефан Бучута, Фелічія Грігораш,Марія Чубіка, Василь Пасинчук, ВіргілійРіць ко, Анна Самбор, Ледія Співа люк, Вале -рія Шовкалюк, Мотря Крамар, МихайлоКрамар, Сте пан Трай ста, Віорел Котик, АнкаМай данюк-Штубіану, Ми хайло Во лощук,Анна Трай ста-Рушть, Дмитро Голдіш, КрінаГрінь, Марта-Сара Деяк, Олек сандра Мона -стірліу, Федір Соп ко. До них прилучилисярумун ські письменники та критики, як: ДанФрунтелате, Аурел Марія Барос, Дан ЙоанМарта, Йонуц Муту.

На сторінках сурівської пе ріодики дру-куються й українські письменники і дослід-ники з України та діаспори, такі як: Воло -димир Антофійчук, Вяче слав Кушнір, Яро -слав Одо ві чук, Тамара Носенко, ВасильДжуран, Сергій Лучканин, Аскольд Лозин -ський та ін.

Інша галузь, яка поряд з пресою добрепредставлена в рамках цієї підкомісії, є кни-годрукування. Щорічно за фінансовою підт-римкою Союзу українців Румунії з’являютьсяприблизно 12 томів (між 2016 – 2019 рр.було надруковано 45 книг та 6 посібників зукраїнської мови та літератури для I-VІ-хкласів), як слідує:

♦ протягом 2016-го р. були надруковані:«Театр» („Teatru”) Михайла Гафії Трайсти;«Лис Микита» („Vulpoiul Mykyta”) ІванаФранка, у перекладі на румунську мову Кор -нелія Ірода; «Між коханням і смертю» („Întredragoste şi moarte”) Михайла Гафії Трайсти;«Наш Шевченко» („Şevcenko al nostru”)Івана Кідещука; «Українсько-румун ськийсловник» („Dicţionar ucrainean-român”),

3Ukraînsykãc VISNÃK

VІІІ-ий З’їзд СУРуЗВІт ПРО ВИДАВНИЧУ ДІЯЛЬНІСтЬ СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ

Голова Підкомісії з питань преси, мас-медіа і книгодрукування,

д-р філол. наук Іван ГеРБІЛ

(Закінчення на 4 cтop.)


частина І (А – М), укладач-координатор д-рАспазія Реґуш-Сесерман; Нау ковий збірник«Діалог славістів на початку ХХІ-го століття»(„Dialogul slaviştilor la începutul secolului alXXI-lea”), Т. 5 – редактори: Котолін Болаж,Іван Гербіл; «Сторінки румунської Шевчен -кіани» („Pagini ale Şevcenkianei din Româ -nia”), у 2-ох томах, вивчення джерел, упо-рядкування, вступні студії, переклади, резю-ме, примітки та коментарі проф. д-ра ІванаРебошапки (Т. І);

♦ у 2017-му р. вийшли: «Сторінки румун -ської Шевченкіани» („Pagini ale Şevcenkianeidin România”), у 2-ох томах, вивчення дже-рел, упорядкування, вступні студії, перекла-ди, резюме, примітки та коментарі проф. д-ра Івана Ребошапки (Т. ІІ); «Вірші» („Poezii”)Михайла Гафії Трайсти; «Українці в Румунії»(„Ucrainenii din România”) Корнелія Регуша;«Українсько-румунський розмовник» („Ghidde conversaţie român-ucrainean”) Івана таМихаєли Гербіл; «Клітка для вивільги»(„Colivie pentru Pasărea Măiastră”) Володи -мира Даниленка, у перекладі на румунськумову Михайла Гафії Трайсти; «Дивная нови-на» („O ce veste minunată”) Івана Лібера;«Щоденник» („Jurnal”) Тараса Шевченка, уперекладі на румунську мову КорнеліяІрода; «Народно-релігійні обряди українцівДобруджі» („Sărbători popular-creştine aleucrainenilor din Dobrogea”) Віргілія Ріцька;«Ключ до „Саду божественних пісень”Григорія Сковороди» („Cheie la «LivadaCântecelor divine» a lui Hryhоrі Skovoroda”)Євсебія Фрасинюка; «Симфонія душі»(„Simfonia sufletului”) Івана Арделяна; «Опо -відання» („Povestiri”) Григіра Тютюн ника уперекладі на румунську мову КорнеліяІрода; Науковий збірник «Румун сько-укра -їнські відносини. Історія та сучасність»(„Relaţii româno-ucrainene. Istorie şi contem-poraneitate”), Т. 7 – редактор: Ірина-ЛюбаГорват; Науковий збірник «Діалог славістівна початку ХХІ-го століття» („Dialogulslaviştilor la începutul secolului al XXI-lea”), Т.6 – редактори: Котолін Болаж, Іван Гербіл;

♦ протягом 2018-го р. були надруковані:«Екологічна політика» („Politica ecologică”)Івана Дубовіча; «Під сузір’ям слова. Публі -цистика» („Sub constelaţia Cuvântului. Publi -cistică”) Михайла Гафії Трайсти; «Cтудіїукраїнської діалектології та топоніміки Руму -нії» („Studii de dialectologie şi toponimieucraineană din România”) Івана Гербіла;«Intermezzo» – (Оповідання) („Intermezzo”(Povestiri)) Михайла Коцюбинського у пере-кладі на румунську мову Михаєли Гербіл;«Верхорівнянські оповідання» („Povestiri dinRona de Sus”) Михайла Гафії Трайсти;«Заборонені кохання» („Nepermisele iubiri:balade şi poeme”) Михайла Небиляка;«Дзеркало» („Oglinda”) Корнелія Ірода;«Міст без поруччя» („Podul fără balustradă”)Михайла Михайлюка у перекладі на румун -

ську мову Аспазіїї Сесерман-Реґуш; «Підзнаком любові» („Sub semnul iubirii...”) ІванаКідещука; «Лорана. Любов до Ближ нього»(„Lorana. Aproapelui cu dra goste”) МихайлаНебиляка; «Кров папороті» („Sân gele ferigii”)Ігора Гургулі, у перекладі на румунську мовуМихайла Гафії Трайсти; Науковий збірник«Румунсько-українські відносини. Історія тасучасність» („Relaţii româno-ucrainene. Istorieşi contemporaneitate”), Т. 8 – редактор: Ірина-Люба Горват.

♦ цього року (2019) вийшли: «Звуки непе-реможні» („Nebiruitele sunete”) Олеся Дяка, уперекладі на румунську мову КорнеліяІрода; «Калинова душа моя» („Sufletul meude călină”) Лариси Міхаєли Трайсти; «Оберігдуші моєї» („Păzitorul sufletului meu”) Михай -ла Волощука; «Романи Лівіу Ребряну. Дина -міка художнього мислення» („Romanele luiLiviu Rebreanu. Dinamica viziunii artistice”)Тамари Носенко у перекладі на румунськумову Корнелія Ірода; «Офіційна антропоні-мія українців Мараморощини» („Antropo -nimie oficială la ucrainenii maramureşeni”)Івана Гербіла; «Колиска гомону» („Leagănulvuietului)” Юрія Павліша; «Дитинства зорікалинові» („Zorii copilăriei”) Михайла ГафіїТрайсти; «Голос твій ніколи не лукавив» („Ovoce fără prihană”) Володимира Антофій -чука; «Найкраща мама» („Cea mai frumoasămamă”) Ірини Мойсей; «Хворий на мандри»(„Bolnav de drum”) Михайла Гафії Трайсти;«Публіцистика» („Publicistica”) Євсебія Фра -синюка; Науковий збірник «Діалог славістівна початку ХХІ-го століття» („Dialogulslaviştilor la începutul secolului al XXI-lea”), Т.7 – редактори: Котолін Болаж, Іван Гербіл;Збірник «Зошити Міжнародної конференції„Українці Румунії – історія, суча сність та пер-спективи”» (Volumul „Caietele ConferinţeiInternaţionale „Ucrainenii din România – isto-rie, contemporaneitate şi perspective”), Т. 1, 2– редактори: Володимир Антофійчук іМихайло Гафія Трайста.

До їх тематичного спектру входять: літе-ратура (проза, драматургія, поезія, перекла-ди), монографії українських поселень Руму -нії, наукові праці (з етнографії, мовознав-ства й літературної критики), публіцистика,дитяча література. Авторами є як члениСпілки письменників Румунії й Спілки пись-менників України (Михайло Михайлюк, Кор -нелій Ірод, Іван Ковач, Микола Корсюк,Михайло Гафія Трайста, Юрій Павліш, ІванАрделян, Віргілій Ріцько, Василь Баршай),так і поети й прозаїки дебютанти (АннаТрайста-Рушть, Микола Корнищан, МихаєлаЛаріса Трайста, Людмила Дорош, ІринаМойсей, Марія Чубіка, Марта Бота, МаріяОпрішан), пекладачі та дослідники в різнихгалузях україністики (Іван Ребошапка, ІванРобчук, Михаєла Гербіл, Іван Гербіл, ІванКідещук, Євсебій Фрасинюк, Віргілій Ріцько,Микола Майданюк, Юрій Чига,) й музико-знавці й композитори (Іван Лібер, ЮрійПаращинець, Наталія Колотило Панчик).

Треба відмітити, що урізноманітнилася ітематика праць українських науковцівРумунії, наприклад, долучивши теми з істо-рії українців та українських говірок Румунії(«Українці в Румунії» Корнелія Регуша;«Cтудії української діалектології та топонімі-ки Румунії» Івана Гербілa); топонімію та ант-ропонімію українців Румунії («Офіційна ант-ропонімія українців Мараморощини» ІванаГербілa); проблеми екології («Екологічнаполітика» Івана Дубовіча). Були опублікова-ні доповіді, представлені на різних міжна-родних наукових конференціях, організова-них Союзом українців Румунії (збірники:«Румунсько-українські відносини. Історія тасучасність»; «Діалог славістів на початкуХХІ-го століття»; «Зошити Міжнародної кон-ференції „Українці Румунії – історія, сучас-ність та перспективи”».

Протягом цих років відбулося великечисло презентацій книг, виданих СУРом підчас різних заходів, організованих Союзомукраїнців Румунії, або таких, де Союз висту-пав співорганізатором, як-от: у Бухаресті, уКлужі, у Сучаві, в Ясах і т.д. Нарпиклад, 14-го березня 2017 р. у Палаці румунськогоПарламенту (у Клубі парламентарів ім.Йоана Раціу) з ініціативи депутата МиколиМирослава Петрецького відбулася впершепрезентація, організована Союзом українцівРумунії, трьох книг: «Діалог славістів напочатку ХХІ-го століття» (видавці КотолінБолаж і Йоан Гербіл), «Лис Микита» ІванаФранка (у перекладі на румунську мовуКорнелія Ірода) і «Театр» Михайла ГафіїТрайсти.

Наші письменники, науковці, публіцистиберуть участь у різних національних та між-народних конкурсах-фестивалях, літератут-них салонах, конференціях, звідки повер-таються з багатьма нагородами та премія-ми. Це доказ того, що вони увійшли у все-світню літературу.

Необхідно відмітити, що протягом 2018 р.за фінансовою підтримкою Союзу українцівРумунії були надруковані шість допоміжнихпідручників з української мови та літературидля I-VІ-х класів. Ці підручники затвердженіМіністерством національного вихованняРумунії.

За піклуванням Підкомісії з питань преси,мас-медіа і книговидання, Комісії з питанькультури та голови СУРу Миколи МирославаПетрецького 24-25 липня ц. р. у Бухарестівперше відбулася Національна конферен-ція «Періодика Союзу українців Румунії», наяку були запрошені редактори наших газет іжурналів, кореспонденти, письменники, пуб-ліцисти, представники дипломатичної уста-нови України в Румунії та співпрацівники зУкраїни. Мета заходу була спрямована нарозширення тематики, покращення сторінокцих видань і залучення нових кореспонден-тів. Цей перший випуск конференції отри-мав багато позитивних відгуків, тож можемосказати, що захід був успішним.

Зі цієї нагоди бажаємо головним редакто-рам, редакторам, кореспондентам, допису-вачам і всім трударям у справі українства йдолі СУРу міцного здоров’я, успіхів і багатоцікавих новин, натхнення, енергії та подаль-ших творчих здобутків!

VІІІ-ий З’їзд СУРуЗВІт ПРО ВИДАВНИЧУ ДІЯЛЬНІСтЬ СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ

(Продовження з 3 cтop.)


Коли шумить смерекаІ ліс коли гуде,В моїй душі то спека,То рясний сніг паде.Симфонія чудова –Любові, мрій, часу;Моя душа готоваСприйняти всю красу.

Юрій Ракоча

Читачі «Українського Вісника» обізнані,напевно, в тому, що Галереї мистецтва бу -ковинського міста Радівці, стали святочниммісцем для виявлення художницькоготаланту-покликання і для українців, прожи-ваючих в цьому мальовничому окрузі.

Якщо літо виготовляє для складових при-роди з неймовірно таємною скрупульозністюїхні кольори, від незбагненних форм до най-тонкіших нюансів та гармоній, то осіньвиставляє все це під знаком унікальних хро-матичних акордів у невмирущій симфоніїКрасоти При роди.

Людина, як складова цієї сотвореноїКрасоти, сприймає по-різному це чудо-диво,подароване їй Всевиш нім, а обдаровані

талантом живопису, пристрасно, часто жер-товно, відповідають таємному покликаннювідтворити формою та гармонійно поєдна-ними фарбами свої глибокі естетичні емоціївід сприйнятого у Великій Галереї Природи.

За невпинним старанням двох відповіднообдарованих буковинців, пані Кармен Огм –ініціатора та пана Івана Боднаря – співор-ганізатора, сьогорічна осінь Буковини, воім’я невичерпного естетичного натхнення,шляхетно подарувала шедеври своєї Кра -соти учасникам міжнародного творчого

табору «Буковина – мистецтво і тради-ції», котрих гостеприємно розмістила світувідома своїм монастирем мальовнича міс-цевість Воронець, 9-16 вересня ц.р. Поща -стило побувати і творити на буковинськихплаях запрошеним художникам з Індії,Південної Кореї, України, Білорусі, Чехії,Македонії та Румунії – останню представилихудожники Раду Берча, Кармен Огм та ІванБоднар.

Чутливо-зірке око художників одразу вра-зила божественна красота природи Буко -винського краю в її різноманітності та уні-кальності одночасно – підкреслив головнийорганізатор – і всі вони відчули та признали,що цей округ, якого назвали райським куточ-ком, став для них спільною столицею їхнь-ого творчого поклику, а кожний зокремазапевнив стати своєрідним послом мистецт-ва і традицій Буковини по всьому світу. Такебажання не могло не стати для організаторівяк тільки приводом для наступної події,тобто майбутнього творчого табору в іншій,не менш мальовничій стороні Румунії –Сланік-Молдові.

Художники-учасники, в свою чергу, пода-рували Буковині 33 картини з їхніх робіт,виставлених сьогодні в Галереях Мистец -тва м. Радівців, для естетичної насолодишанувальників цього виду мистецтва, і нетільки. Залучення художників українців зРумунії і до такого виду культури, запро-шення художників з України, зокрема з пів-нічної частини Буковини, створюють спри-ятливі умови для багатогранного поши-рення культурних відносин між Сучав -щиною та Чернівецькою областю, міжРумунією та Україною взагалі. Це прекрас-но було сприйнято проводом Союзу Україн -ців Румунії, з боку якого обіцяно частковуфінансову підтримку, підкреслив головнийорганізатор.

Культура, мистецтво зокрема, це най-головніша візитна картка країни/народу. Зперших днів ми пізнали нових людей, з най-дальших країн до сусідніх, створили безпо-середні творчі контакти у пізнанні тради-ційних чи сучасних напрямків художньогомистецтва – з очевидним хвилюваннямговорив Раду Берча – і ми просто щасливі,що наша художницька сім’я примножиласьтакими виїмковими особистостями. Ху -

дожник сягає рівня високого мистецтва,тією мріяною унікальністю впродовж нема-лого часу та немалих пожертвувань і томуважливо пізнати не тільки його творчість,але й валентності його людського єства,а це здійснюється тільки подібними цьомузаходами, тобто прямим контактом тво -рця з споживачем мистецтва.

Художниця з далекої Індії подарувала ор -ганізаторам рушник, вишитий на мотивахіндійської традиційної культури, якогоназвемо «Рушник єдності», до котрогодобавлятимемо подібні традиційні шедев-ри культур, представники-художники якихбратимуть участь у майбутніх творчихтаборах Буковини – сказав Іван Боднар.

Голова Яської філії СУРу Віктор Гри -горчук, запрошений поділитись своїми вра-женнями, оцінив подію як вагомий внесокукраїнської культури в національну румунсь-ку і в тому числі в світову культуру, беручидо уваги факт, що роботи українських худож-ників знаходяться в престижніших альбомахміжнародних асоціацій художників. З такогоприводу обіцяв запропонувати у Раді СУРувидання альбому робіт українських худож-ників з Румунії.

Запрошуємо читачів УВ, за нашим посе-редництвом, подивитись і отримати відпо-відну естетичну насолоду та духовне збага-чення з цього справжньо мистецького від-зеркалення красоти нашої Буковини у пенз-лях учасників вище названого творчоготабору.

Мабуть, відомий і досі нерозтаємниченийсекрет «Воронецька блакить» покликав-зіб-рав групу художників з різних точок світу,щоб таємним шляхом культурних відносинспонукати творців форми та кольору до без-упинного стремління сягнути Божественнублакить мистецького вдосконалення, спій-мати кожен власним пензлем Красотусотвореної Природи і вплинути творчо наКрасоту душі людини та людського духу вцілому.

ХРОМАтИЧНІ АКОРДИ БУКОВИНИ

Радівці – 30 вересня 2019

Євсебій ФРАСИНЮКФото автора

Це надзвичайна людина, і я дуже радий, щопротягом 20 років /1991-2011/ ми плідно співпра-цювали.

Коли 1 травня 1991 рoку я став «великим ди -ректором» дому культури громади Дарма нештиСучавського повіту, з першого дня пішов допана Шведуняка і попросив, щоб він мені допо-міг.

Першим кроком було заснування ансамблю«Барвінок».

Але досить починати з одного кінця. Звер -нуся до запитань.

– Пане професоре, де і коли ви народи-лися?

– Народився я 26 жовтня 1936 р. у селіДарманешти у селянській сім’ї Юрія та ДомкиШведуняк.

– Де ви навчалися?

– Від першого до четвертого класу навчавсяу Дарманештах, після цього класи V-VІІ прохо-див у селі Марицеї.

– Після закінчення семирічки?

– Я здав іспити до українського педагогічноголіцею у Сереті. Це було між 1951-1955 рр.

Назвіть імена кількох викладачів.

– Вален тина та Бог -дан Яричевські, МиколaОрле цький, Сідо нія Фрі -мет, Валеріан Янош,Олек сандр Петра щук.

– Закінчивши пед-школу, де ви працюва-ли?

– На мою власну про-позицію я пішов учите-

лювати у село Мурігйол, повіт Тульча. Це було1955-1957 рр., а між січнем та вереснем 1958 р.я став учителем у селі Корокаєшть, громада Ве -решті, Сучавський повіт.

– тут закінчився пері од, коли ви працю-вали поза межами громади Дарма нешти?

– Так. Від 15 вересня 1958 я став викладачеммузики у гімназійній школі села Дарма нешти.

– тільки у селі Дарманешти?

– Ні, я викладав і у школах Марицеї, Данилита в Калинештах Енаке. А між 1962-1966 рр. бувзаочно студентом музичної консерваторії уЯсах.

– ви були і директором дому культурисела Дарманешти?

– Уявіть, що я був директором півстоліття!

– кілька слів про ті часи, так звану«Золоту епоху».

– У ті часи я виступав на фестивалях «»Оспі -вування Румунії» та «Діалог на одній сцені» таінші. Це мандоліни, хори, артистичні бригади,танці тощо.

– і ось, ми дійшли до так званої грудне-вої революції. Що тут можетe сказати?

– Після революції «Оспівування Румунії»закінчилося і ми могли виступати і на сценах закордоном! Так ансамбль «Барвінок», виступав уЧернівцях.

– Що скажете про виступи «Барвінку» врумунії?

– «Барвінок» брав участь у восьми випусківфестивалю «Співжиття». Виступав на різних ар -тистичних акціях у Калинештах Енаке, Калине -штах Купаренко, Шербівцях, Балківцях, Него -стині, Граничештах, Городніку, Сереті, Радівцях,Сучаві, Ботошанах, Бухаресті; у Чернівцях вис-тупали кілька разів.

– Що скажете про солісток «Барвінку»?

– Ось їх iмена: Лоредана Процюк, яка висту-пає і нині по радіо та телебаченні, ДжорджетаТаїс, Марія Хом’юк, Віолета Робчук, АлінаСав’юк, Ана-Маріа Бокіу, Ралука Робчук, РалукаБікіу.

– Дякую гарно за розмову.

Нагадаю, що пан Шведуняк вже 62 рокиодружений з викладачкою історії Віорікою Пер -гінською.

На многая літа!Що ще можна сказати? На жаль, «Барвінок»

вже багато років як пропав і не буде зеленіти...

Записав розмову Микола КурилюкФото автора

Це свято доволі молоде. Його проголошеноГенеральною конференцією ЮНЕСКО в листо-паді 1999 року і відзначається щороку, починаю-чи з 2000 року, з метою захисту мовної та куль-турної багатоманітності.

Збереження багатомовності дає можливістьзберегти не тільки унікальний погляд на нашутисячолітню історію і культуру, але й виробитиширокі підходи у сфері взаєморозуміння і людя-ності.

Українська меншина проживає на територіїРумунії з мажоритарним населенням та з іншими

меншинами. А для того, щоб підтримати нашуменшину, захистити її права, зберегти її мову ізвичаї, депутат Румунського Парламенту

Микола Мирослав Петрецький, голова СУРу,неоднразово виступав з трибуни законодавчогофоруму з питаннями, пов’язаними з національ-ною ідентичністю, мовою та навчанням, введен-ням, застосуванням та підтримкою українськоїмови у загальноосвітніх навчальних закладах. Зцієї нагоди було організовано і проведено рядзаходів : конференції, лекції, уроки спілкування,мовознавчі змагання, конкурси.

«Стійке майбутнє на основі багатомовногонавчання». Під такою девізою у Румунії, окрімукраїнського відділу при Бухарестському універ-ситеті, на факультетах славістики, в Клужі від-крився відділ української мови та літератури, атакож відновився український ліцей імені Тара саШевченка в місті Сігету Марма цієй. Були засно-вані групи та класи з викладанням українськоюмовою або вивчанням української мови.

9 листопада – це День української писемностіта мови. Цього року в культурних заходах, шко-лах та дитячих садках Марамо рощини цю датувідзначали багатими артистичними програмами,конкурсами та експозиціями у Полянах, Кри вому,Рускові, Кра сному, Вишав ській Долині, ВишнійРів ній, Лузі над Тисою, Кричунові, Реметах таліцеї імені Тараса Шевченка в Сігету Марма цієй.

Учні цього єдиного українського ліцею разом зїхніми викладачами запропонували присутнімпобачити багату програму: пісні, жарти, конкурс

на тему свята. Вміли себе показати не лише увиступах, але і в гарному народному вбранні.Вони мріють закінчити успішно ліцей і поступитидо факультетів.

«Наша мова солов’їна» або «Шануй мо ріднеслово!» – це мотиви спонукати на рідній мовімріяти, співати, плакати, радіти, кохати. Ріднамова – це важливий елемент культурної свідомо-сті людини. Накопичуючи традиції й досвідпопередніх поколінь, мова дозволяє передати їхсвоїм нащадкам. Мова – це історія народу , йогосвітогляд, інтелектуальний та духовний резуль-

тат еволюції. Без своєї мови, своєї самобутньоїкультури немає народу.

Спілкуйтеся рідною українською мовою!

Ярослава ШтеЛЯКкореспондент

Фото авторки

Ukraînsykãc VISNÃK6

Хто такиЙ ПаН Професор ДМитро ШвеДУНяк?

СПІЛКУйМОСЯ РІДНОЮ МОВОЮ

Арадська філія

1. Гаврило Міколайчук - голова2. Штефан Юрча - перший заступник3. Штефан Міколайчук- заступник4. Анна Грінь - секретар5. Іляна Преда - скарбник6. Юра Лавер - член7. Іван Йойкалюк - член8. Іван Кауні - член9. Михайло Бежера - член

Бухарестська філія

1. Михайло Трайста - голова2. Богдан Мойсей - перший заступник 3. Ірина Ковач - заступник4. Михайло Михайлюк - заступник5. Тереза Шендрою - секретар6. Фелічія Раду - член7. Доріна Фартушник - скарбник

Ботошанська філія

1. Віктор Семчук - голова2. Павло Білокопитюк - перший заступник3. Василь Скутелніку - заступник4. Адріана Ветуй - секретар5. Клаудія Семчук - член6. Олімпія Іваничук - член7. Микола Патенський - скарбник

Галацька філія

1. Вікентій Николайчук - голова2. Сімйон Панкрат - заступник3. Олександр Гербинеску - заступник4. Марія Николайчук

Карашсеверінська філія

1. Іван Лібер - голова2. Михайло Бобик - перший заступник

3. Марія Блаж - секретар4. Іван Малиновський - член5. Іван Росоха - член6. Данієл Василь Басараба - член7. Василь Дзіцак - член

Клузька філія

1. Іван Гербіл - голова2. Серйожа Іван Грінь - заступник3. Світлана Юліяна Полянчук - заступник4. Анна Світлана Онужик - секретар5. Олександр Боцок Малярчук - член6. Діяна Марія Співалюк - член7. Міхаєла Марія Стан - скарбник

Марамороська філія

1. Мирослав Петрецький - голова2. Василь Пасинчук - перший заступник3.Іван Рекало - перший заступник4. Пінтя Марічук - перший заступник5. Елек Опрішан - перший заступник6. Михайло Іван Лаурук - заступник7. Юрій Мочернак - заступник8. Ледія Співалюк - заступник9. Анна Самбор - секретар10. Чіпріан Лушкан - член11. Кіфа Степан - скарбник

Сучавська філія

1. Ілля Саучук - голова2. Нікуліна Клапон - перший заступник3. Олена Торак - заступник4. Бриндуша Пислару - заступник5. Микола Чокан - заступник6. Христина Кідеша - секретар7. Зірка Янош - член8. Надя Настасія Бойчук-Лазар - член9. Родіка Шойман - член10. Михайло Кобзюк - член11. Овідіу Михайло Ткач - скарбник

Сатумарська філія

1. Ірина Люба Горват - голова2. Василь Бучута - перший заступник3. Іван Бумбар - секретар4. Михайло Гава - член5. Іван Курак - член

тіміська філія

1. Юрій Глеба - голова2. Василь Дрозд - перший заступник3. Іван Ковач - заступник4. Іван Кимпяну - заступник5. Біанка Генда - скарбник та головамолодіжної організації6. Анна Грінь - секретар7. Вероніка Міхаєла Бумбук - член таголова організаціїї жінок8. Димитрій Лепий - членВасиль Кут - представник спорту

тульчанська філія

1. Дмитро Черненку - голова2. Лучіка Ґерман - перший заступник3. Флоря Даніленку - перший заступник4. Флоря Лісавенку - заступник5. Віоріка Гросу - заступник 6. Валерій Сафченко - секретар7. Пауліна Кондрат - член8. Василь Тертіш - член9. Штефана Черненку - член10. Октавян Василієв - член11. Іван Максім - скарбник

Яська філія

1. Віктор Григорчук - голова2. Данієл Сердинчук - перший заступник3. Сорін Скалський - заступник4. Тімофте Маковей - секретар5. Іван Лейба - член

Комісія з етики і спірнихпитань

Лоредана Михаєла Лушкан - голова

Іван Клаудіу Брензянюк - секретар

Іван Кимпяну Елена Торак Юрій Мунтяну

Комісія цензорів

Білокопитюк Павло - головаЮрій Кімшак Михайло Гава

Комісія з питань виховання та науки

Елвіра Кодря - головаРоман Петрашук Михайло Бобик Ілля Саучук Маріана ДоброцькаЛучіа Мігок

Комісія з питань культури

Михайло Трайста - головаАнна Самбор Іван Лібер Христина Кідеша Лука Герман

Комісія з питань пpecи мас-медії та книго -

друкування

Гербіл Іван - головаІван КовачМихайло Михайлюк Євсебій ФрасинюкМикола Корнищан

Комісія з європейськихсправ, міжнародних зв’язків і зв’язків з

Україною та діаспорою

Мирослав Петрецький - головаВіктор Григорчук Віктор Семчук Юрій Глеба

Дмитро Черненку Гаврило Мікулайчук

Комісія з питань молоді та спорту

Чіпріан Лушкан - головаОлекса Боут Олександр Мочернак Клаудія Семчук Іван Рекало

Комісія з соціальних тасімейних питань

Ледія Співалюк - головаІрина Люба ГорватТереза ШенроюБриндуша ПисларуМихаєла Бумбук


VІІІ-му З’ЇЗДУ СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ ПеРеДУВАЛИ КОНФеРеНЦІЇ ФІЛІйСОЮЗУ, ЯКІ ОБРАЛИ СВОЇ КеРІВНІ КОМІтетИ. ПОДАЄМО СКЛАД ЦИХ КОМІтетІВ

КОМІСІЇ СУРу


Зацікавленість людини або народу у її/йогоприналежності до певного виміру, просторового-суспільного чи навіть і часового є, напевно, при-родною. Зовсім не випадково наші пра-предкитрипільці закодували cвій родовий світ у форміродового або світового дерева, головні части-ни якого назвали Нава (коріння), Ява (стовбур) іПрава (крона), що символізують підряд світпредків, світ живих та світ духовний – світ Богівта Праведних отців роду .

Як дерево не може забезпечити затримання іпродовження свого виду без однієї із отих скла-дових,так і народ, чи певний сегмент народності,а тут маємо на увазі національні меншини, незміг би існувати без затримання і просуваннясвоєї етнічної, історичної, культурної та релігій-ної ідентичності.

Тільки за таких шляхетних причин СоюзУкраїнців Румунії, за клопотанням та спільногонемалого зусилля його організаційного комітету,якого складають вельмиповажні члени, в особахМиколи Мирослава Петрець кого – головиСУРу та депутата української меншини в Пар -ламенті Румунії, Михайла Гафії трайсти – кан-дидата філологічних наук, заступника головиСУРу, голови Комісії з питань культури, ІванаГербіля – доктора філо логічних наук, заві-дуючого відділом української мови та літера-тури філологічного факультету Клузь когоуніверситету «Бабеш Бойой», заступникаголови СУРу, голови підкомісії з питаньпреси, мас-медії та книгодрукування, ЛюбиГорват – доктора історичних наук, генераль-ного секретаря СУРу та Мирослава Петрець -кого – голови Комісії європейських відносин,зв’язків з Україною та українською діаспо-рою, голови Марамороської філії СУРу, відбу-лася плідна робота Конференції, ключовимимоментами якої були офіційне відкриття, роботипо секціях та вшанування Дня україн ської мови вРумунії.

Звісним і загальнопризнаним є факт, що захо-ду міжнародного характеру надають вагомості івалентності, по-перше, тема, по-друге, учасники,а по-третє – її так званий фід-бек, тобто відгукиякості-ефективності, конкретизовані в опубліку-ванні збірки представлених доповідей та повтор-ні випуски.

Можемо підставно засвідчити, що тема –«Українці в Румунії – Історія, сучасність і пер-спективи» – відповідає вповні головним питан-ням стосовних нашої етнічної, культурної, істо-ричної та релігійної ідентичності. Беручи доуваги, що справжня Історія України тільки почалаписатися після отримання державності 1991-гороку, а історія української меншини в Румуніїтільки у фазі спорадичних звертань, то цей про-стір ще зацілинений у значній мірі. Щодо сучас-ності ситуація набагато краща, доказом послуго-вують два томи зошитів перших двох Коферен -цій 2017-го та 2018-го років на дану тему та кон-систентний ряд інших відповідних робіт.

На перспективи не наполягаємо, тому що во -ни природно випливають з історії та сучасності!

Потрібно звернути особливу увагу на участьзапрошених гостей в урочистості офіційного від-криття. Такі гості представляють державні уста-нови високого рангу, політичні складові Парла -менту, дипломатичні установи, високодостойніособистості наукових та освітніх закладів інадають заходу не тільки високоякісної призна-ності, а залучують його до важливих наукових,культурних, політичних, і не в останнє, дружніх яквнутрішних, так і зовнішніх відносин. З перспек-тиви тенденції поширення східних кордонів

Євросоюзу, а тут маємо на увазі Україну таРеспубліку Молдову, вагомість такого діяння зро-стає багатобічно.

З такої точки зору подаємо в цілому вітальніпромови Миколи Мирослава Петрецького,його ексцеленції Олександра Банькова –Повноважного Посла України в Румунії, Вікто -ра Мікули – державного секретаря Міністер -ства закордонних справ Румунії та Воло -димира Антофійчука, Професора д-ра Чер -нівецького державного університету ім. ЮріяФедьковича.

З відповідним вибаченням, але тільки з при-чини виміру простору нашого «УВ», подамовагомі витяги з вітальних слів інших вельмипо-важних членів президії.

Урочистості офіційного відкриття Конференціїрозпочинаються інтонуванням гімнів Румунії, Укра -їни та Європейської Спільноти – «Ода радості».

Запрошений вшанувати захід і надати йомуглибокої душевної насиченості, преподобнийотець Микола Лаврук – парох УкраїнськоїПравославної Церкви міста Сігету-Мармацієй,виконав українською і румунською мовами відпо-відне Богослужіжжя, поблагословив гостей, учас-ників і весь присутній склад Конференції.

Невтомний Михайло Трайста, в якості вико-навчого організатора, запрошує до вітальногослова голову СУРу, депутата української менши-ни в Парламенті Румунії.

МИКОЛА МИРОСЛАВ ПетРеЦЬКИй: Вашаексцеленціє, пане посол Олександр Баньков,вельмишановна Президіє, Вельмиповажнігості, дорогі українці! Захід, діяння котрогорозпочинається сьогодні, є найважливішим вкультурному розгортанні Союзу УкраїнцівРумунії і з того, що надає мені радість нагодищиро привітати всіх Вас, вже другий рік, зДнем Української мови в Румунії, урочистостіякого відбудуться завтра, 9-го листопада.

Коли ми складали проект другого випускуцієї Міжнародної Конференції, дійшли вис-новку що найкраще було б організуватиобидві події разом, тому що змістовно їхніцілі сумісні і посилюються обопільно.

Організуючи третій випуск, ми дійснопереконались, що дані події є корисні длядуховного зростання-просування українців

Румунії, бо сягнули потужного залученняучасників як з Румунії, так із України, Угор -щини, Чехії.

Нам прекрасно відомо, що найважливішедля нас, сучасного діючого покоління, є зали-шити нашу історію, літературу, культуру вцілому, так, щоб через 15-20 років майбутнєпокоління, наші діти чи внуки, не вагались втому хто ми є, що ми є та куди наша дорога.Знаючи нашу історію, виховуючись на основіцінностей нашої культури, вони зможуть зро-бити серйозний аналіз свого місця як у влас-ному народі, так і в світі, і правильно окрес-лити перспективи їхнього культурного просу-вання, тобто українців у Румунії.

Знаємо, що проводи сурівських організа-цій вкладають немало зусилля для того, щобнаш духовний шлях постійно будувався, а цеозначає щорічно біля тисячі заходів, 940 ми -нулого року, з котрих одна четвертина ся гаєрозмірів даної події. Продовження одного чиіншого заходу дає нам можливість розгляну-ти і підтвердити його корисність, а фактВашої присутності в даному заході свідчитьнезаперечно про вдалість нашого духовногонапрямку.

Але завжди потрібно зауважити, що подіб-ні події не можна організувати без підтримкиуряду нашої країни. І я користуюсь цією наго-дою, щоб щиро подякувати такому високодо-стойному представнику, державному секре-тарю в Міністерстві закордонних справРумунії, нашому другові, пану Віктору Мікулі,за його постійну підтримку українців вРумунії. Потрібно насамперед признати йоговагомий внесок у підтримці та ухваленні ДняУкраїнської мови в Румунії, за що прошу при-вітати разом нашого поважного друга-гостя.

Хочу також щиро подякувати за постійнупідтримку Посольства України в Румунії,зокрема його ексцеленції Олександра Бань -кова в духовному просуваннi українцівРумунії. Немає культурної події організованоїСУРом, без їхньої присутності та важливогозмістовного внеску у зміцнення нашої іден-тичності, у поглиблення плідних культурнихзв’язків з іншими меншинами або мажоритар-ним етносом Румунії, відносин з Україною чиукраїнцями діаспори. Прошу залучитись домого вітання!

Неможливо не привітати найголовнішого зголовних організаторів коференції, Михайлатрайсту, витрачені зусилля котрого длязабезпечення умов розгортання діянь натакому високому рівні важко зміряти. Вашеспільне вітання надихає його на четвертийвипуск!

В кінці хочу щиро подякувати Вам, всімучасникам цього подвійного заходу, бо зав -дяки залученню спеціалістів у галузях історії,літератури, народознавства, культурні взає-мовпливи та відносини зберігаються, поси-люються і продовжуються, а таким чиномзабезпечується відповідний науковий рівеньзаходу та удосконалюється щорічно йогобагатогранна валентність, а мета зростаннянашої етнічної свідомості, основаної на від-повідному культурному рівні, отримує реаль-ні перспективи.

Бажаю Вам міцного здоров’я та гарногоперебування в нашій столиці, а ваші успіхи

тРетІй ВИПУСК МІжНАРОДНОЇ КОНФеРеНЦІЇ «УКРАЇНЦІ ВБУХарест, 8-10 листоПаДа 2019

Євсебій ФРАСИНЮКФото автора

(Закінчення на 9 cтop.)


РУМУНІЇ – ІСтОРІЯ, СУЧАСНІСтЬ І ПеРеСПеКтИВИ»нехай стануть твердою цеглиною у побудовідуховного скарбу кожного зокрема і всіхразом! Дякую за увагу!

Поєднуючи статус громадського та політично-го діяча, М.М. Петрецький зумів ефектно викли-кати уважним слухачам відповідні емоції, а орга-нізаторам надати чіткі наріжні орієнтири, дотри-мання яких покращить цілі наступних випусківзаходу.

Запрошується до вітального слова ПосолУкраїни в Румунії, його ексцеленція ОЛеК-САНДР БАНЬКОВ: Доброго дня, шановні панедепутат, пане державний секретар МЗС,

члени президії, учасники цього заходу! Меніособливо приємно брати участь і бути разомвже втретє поспіль на Міжнародній Конфе -ренції «Українці в Румунії – Історія, сучас-ність та перспективи» і признаюсь в бажаннікоротко поділитись власними враженнями тависновками, а саме тими, яких відображаєтема конференції, але не тільки. Це лишеодна із подій, яких організував СУР за участюПосольства, їх є набагато більше, але важли-вим є те, що саме такий захід стає імпульсомдо зростання якості тематики та доповідейучасників і фактом запрошення українців зУкраїни.

те, що ми робимо сьогодні, саме і цезакладає фактично переспективи для май-бутнього. Я щиро сподіваюсь, що дана подіяі наступні випуски можуть стати приводомдля організування СУРом дня, тижня чинавіть місяця української культури в Румунії.

Цього року Посольство України в Румуніїорганізувало тиждень української культури вРумунії, де представлялись українські філь-ми, проводились концерти тощо, і я не хочупоказати себе надто амбітним, але споді-ваюсь, що наступного року можемо сягнутирівня місяця, можливо і року.

Я хочу побажати щиро всім Вам успіхів,організаторам подякувати за запрошення, азокрема хочу подякувати від імені Українипредставнику уряду Румунії, пану ВікторуМікулі, за те що зробив і робить дальше длязабезпечення умов у збереженні та просуван-ні культури українців у Румунії. Дякую заувагу!

І ми надіємось, що спонука, дипломатичносугерована, викохає відповідний паросток такогородючого дерева!

Запрошується до вітального слова держав-ний секретар МЗС Румунії пан ВІКтОР МІКУ-ЛА: Високодостойна аудиторіє! Пане голово,преподобний отче, шановна президіє, дорогігості! Вірно говорив пан депутат М.М.Петрецький, голова Союзу Українців Румунії,що я не вперше беру участь у такій особливійкультурній події української громади вРумунії. Протягом трьох років з половиноюкористувався приємними нагодами бутипоруч у багатьох ваших культурних виявах якв Румунії, так і в Україні. Хочу підкреслити насамому початку, що теплота, з якою українцімене зустрічали, миттєво вселяла менібажання і насолоду наступного запрошення.

Але сьогоднішня подія є насправді особ-ливою, а це, принаймні, з двох причин: Ріднамова займає найголовніше місце в душі і дусілюдини чи громади, а затримання і плеканняїї окреслює високу особистість тієї людиничи громади.

Мені відомо, що багато з вас фактичнозалучаєтесь до проектів затримання і просу-вання рідної мови та культури в Румунії якволонтери, тобто безплатно, і тому вамзокрема хочу подякувати за цю невтомнупрацю шанування рідної культури, стійкість увихованні чистоти мови – головний чинникчистоти духу. В цьому напрямку хотілось бипобачити окремий проект, багаторічний, з

залученням Міністерства освіти Румунії,Управління міжетнічних відносин, Міністер -ства культури, МЗС тощо. На позитивний від-гук румунської сторони можете покладатись,залежить тільки від вас, щоб ваша етнічнаідентичність затримувалась та підкріплюва-лась. Щиро дякую за запрошення та за увагу!

Запрошується до вітального слова професорЧНУ ім. Юрія Федьковича пан ВОЛОДИМИРАНтОФІйЧУК: Вельми шановні члени прези-дії! Поважні учасники Конфе ренції! Надтоприємно бути втретє поспіль на такій важли-вій культурній події. Вважаю, що дана конфе-ренція є потужним виявом організаторсько-го, наукового і творчого духу українців зРумунії і всіх тих, хто причетний до цих подій.

Найважливішим підсумком такого заходу євидання збірки представлених доповідей, аявним доказом цього є вже два виданнятаких важливих робіт, так звані «Зошити» за2017-ий та 2018-ий роки. Замало слів подякиза те, що Ви робите, бо за такою подієюстоїть величезне зусилля приготовляти,створювати умови і розгортати запроектова-ні діяння. На моє глибоке переконання, цяконференція є своєрідним напрямком дочогось більшого, об’ємнішого, я думаю, щоматеріали цих конференцій мають видатисяв одній великій праці, яка б окреслила все те,

що робили духовно українці на теренахрумунської держави.

Щиро бажаю учасникам успіху у надбаннінових наукових інформацій, для спільногодуховного збагачення! Дякую за увагу!

Промовці – це були, взагалі, учасники і попе -редніх двох випусків. Їхні виступи можна залучи-ти до серйозного аналізу даної події, бо випли-вають з її діянь. Наприклад, спостереженНЯМИРОСЛАВА ПетРеЦЬКОГО – «Куль турнізв’язки Румунії з Україною є давні, грунтовні іпостійно покращуються, бо до збереження та

просування культурних цінностей обох наро-дів залучуються фахівці, справжні шану-вальники духовного вияву митців, а їхнячисельність зростає щорічно, нас все більшеі більше! – можна і потрібно взяти до уваги: На -скільки може зрости число учасників і як можнапокращити їхню структуру? Ось тема для глибо-кого міркування.

Зауваження пані Люби Горват – «Постійнівідносини між істориками Румунії та України,спільні археологічні розкопки, часто на спіль-ному кордоні, спільні дослідження, зумовлю-ють взаємне пізнання історії обох країн,посилюють дружні стосунки у багатобічнихпланах» – потрібно розрахувати на майбутнійале недалекий проект написання історії укра-їнської меншини в Румунії.

Професор-др. Іван Гербіль наголосив наособливій важливості і вагомості дослідницькоїпраці на рівні відділів української мови та літера-тури при університетах, де вони існують, залу-чення студентів, у певних випадках учнів-ліцеї-стів та обов’язково викладачів української мови:«Це неодмінно покращить вживання укра-їнської мови не тільки у середовищі школи чифакультету, а також і на рівні звичайногоспілкування, спонукатиме обдарованих донаукової праці, до творення навіть» – підкре-слив промовець, а його власна ініціатива вжеконкретизована у кількох виданнях.

Діяння конференції розгортались по трьох сек-ціях: Література і культура, Міжкультурний діалогта Етнографічні інтерференції. З п’ятдесяти трьохдоповідувачів сорок були з України, одинадцять зРумунії, один з Угорщини та один з Чехії. Дляпочатку це правильна пропорція, але ми впевнені,що вона рухома і зміниться в часі переважно дляукраїнців з Румунії і не в шкоду якості.

Відзначення Дня української мови в Румуніїстало апофеозом урочистостей цього заходу, аталановита українська молодь Румунії, відНегостини /Буковина/ до Мараморощини чиКараш-Северіну та самодіяльні колективи ізЗакарпаття полонили присутніх своїми виступа-ми, в котрих пісня і танці плели неперестанновінок щирої культурної дружби в обопільномудуховному зростанні. Честь і шана їм та їхнімнаставникам!

БУХарест, 8-10 листоПаДа 2019


НАША ОЛеНАНелегка ноша у листоноші. А в нашому

селі Бродина листоношею є серйозна,середнього віку жінка – Олена. Колись бувначальник пошти, були 2-3 листоноші. Атепер тільки одна особа, яка є і начальни-ком, і листоношею. Вона працює в такихумовах вже 15 років. Коли кличуть на ін -структаж до повіту, то її муж Ніку розноситьгазети і листи людям. Нелегку і таку потріб-ну людям роботу Олена Ніцу виконує сум-лінно, тому й односельці її дуже поважаютьі шанують. З радістю її щоденно зустрічаютьпенсіонери, ветерани війни і праці. Її вело-сипед завжди навантажений сумками згазетами, журналами, письмами, пенсіями,документами для людей від всіляких інсти-туцій. Вона завжди весела, турботлива іуважна, розпитує про здоров’я, розповідаєпро радісне і сумне, що відбувається в життісела. А це головно тим, що вже не можутьпересуватись. Олена завжди вчасно доста -вляє пресу, веде агітаційну роботу з перед-платниками газет і журналів. Ось за всі ці

якості й люблять листоношу односельці.Тож, ідучи селом, можна почути людей, якічекають біля своїх садиб: «Виглядаємонашу щебетушку Олену» – так часто нази-вають її односельці. Вона хороша господи-ня і любляча, турботлива бабуся. Її донькавийшла заміж, її муж француз і живуть уФранції. У відпустку Олена від’їзджає доФранції до доньки і внучки, потрібно допо-могти, зварити гуцульські страви, привезтидещо з Румунії.

ЛЮДСЬКИй ВІКБог призначив кожній людині жити певне

число років.Всі бажають жити якнайдовше, радува-

тись красою цього світу. Одні щасливі, бодовго живуть, а другі – коротко.

Людина в 10 років: «Ой поможи мені,боже, аби я вже виріс.

Аби мамці дровець уклав та й водицівиніс.

У 20 р. Він си файно убирає, навхрестпорошниці.

Куда йде – обіймає дівки, молодиці.30 р. До тридцяти років чоловік веселий,

хороший,Куда йде – то він має у кишені гроші.40 р. Як переходить чоловік на волові

літа,То так робить та працює, що не видить

світа.50 р. А я у свої 50 ще йду межи люди,Знаю, що других 50 вже більше не буде.60 р. Ой коники вороненькі, не їхати

вами,Літа мої молодії, жаль мені за вами.70 р. А я життєм фудулився, так як богач

воли,А я думав, що старим не буду ніколи.80 р. Як я собі нагадаю, як в мамки

бавивси,За своїми дядем, мамов і я не забаривси.90 р. І не вчув я, і не вздрів я, вже зубів

не маю,Господи милосердний, як дожити маю?100 р. А сонечко си сховало за високу

гору,Пора уже си збирати у вічну дорогу.

Артемізія ҐеОРҐІй

ОСЯйНИй СПОГАДБуло це осінньої пори, коли починає листя перетворюватися в

золото, яке своєю красотою озолочує серце і душу, настроюючикожну гілку дерев, які весь час виспівують такі мелодії, які прямозачаровують любителів пісенної красоти.

В таку прекрасну пору, із крутих і нелегких доріг, прийшли кочуючіцигани, які розставили свої шатра у «Вербовій долині», що нале-жить із віків Негостині.

Другого дня після розміщення табору у «Вербовій долині», явперше в своєму житті мав нагоду почути циганські прекрасні пісні,які мені причуваються і нині.

Їхні голоси дзвеніли, немов якісь неземні труби десь із зорянихсіянь.

І так, десь під вечір, я наважився піти у «Вербову долину», щобпобачити циганський «табір», аби пізніше зміг написати про нього іскласти і поезію про цей дивний рід, про цих кучерявих ремісників...

Ще іздалеку зміг побачити їхній шатра, гарні коні і подумав все тесфотографувати, щоб потім про циганський рід намалювати карти-ну.

І тоді, коли я витяг фотоапарат, побачив, що один кочовик напра-вився до мене.

І коли вже підійшов, сказав «добрий день» і запитав: – Ви ізнашого роду?

Я сказав, що ні.– А тоді чому ви біля нас?А я сказав йому, що я живу поблизу «Вербової долини» і що

почув прекрасні пісні, почув дзвінкі голоси, які ощасливили мене,тому я і прийшов, щоб побачити і почути вас.

Тоді циган запитав: – А ви, може, співак, може, знаєте грати наякомусь інструменті?

Я сказав, що розбираюся на скрипці, на мандоліні, на акордеоні.Тоді цей дуже балакучий циган запросив мене до табору, щоб

представити своїм як любителя циганської пісні.І як я вже зайшов до табору, появилось багато циганів, дітей,

жінок, одні із них були дуже похилого віку, і той циган, який привівмене до табору, розповів їм про мене, сказав, що я знаю грати нарізних інструментах і що дуже люблю циганські пісні.

Всі ті, що були біля мене, усміхнулися і сказали: якщо так, тодізаспіваймо йому «Циганочко моя мила».

Потім вийшов із палатки старий циган із скрипкою – вуса дужедовгі, майже покривали його товсті вуста, і він заграв мені знайомийроманс «Циганка».

І тоді коли він закінчив цей гарний романс, із палатки вийшламолода циганка.

Такої гарної дівчини я дотоді ще не бачив ніде...Струнка, чорнява, висока, під віями її сіяли, мов всі небеса, очі

сині-сині – наче всі обрії під час жнив.Поглянула на мене і, за ритмом скрипки, почала танцювати.

Той такий жвавийтанець я не забудуніколи.

Думав тоді, що цієюпрекрасною циганоч-кою крутить якасьнеземна сила.

Після прекрасноготанцю підійшла до ме -не із золотими мо -нетами на тоненькійшиї і поцілувала.

Той поцілунок ніколи не зітреться з моєї пам’яті.Третього дня табір вирушив у свої нелегкі далі, а із ним пішла і

прекрасна циганка. Бо тоді, коли я хотів ще зустрітися із ними, їх вже не було, оста-

лася негостинська «Вербова долина» як сирота біля безконечногополя.

Відтоді я все збирався написати статтю і поезію.І ось настав і такий момент, що я взявся до пера і написав про те

все, що бачив і пережив.Михайло ВОЛОЩУК

ЦиганочкаТака, як проміння високих небес,Як співи весняної ночі,Мов вийшла вона із неземних чудес,Щоб світи дивували їй очі.

Не має між зорями ночі рівні,Ніхто з тих зірок так не сяє,На голих плечах її коси бутніВітри для краси розвівають.

Вона в співі чистім палає, як жар,Дивує квітучі долини,Її оспівав би жагучий кобзар,Як серце цвітіння калини.

Коли чує скрипку стару в далині,Як в ніч підкрадається днина,Мов крутить у танці в момент той їїЯкась неземна хуртовина.

Чорнява, як подих нічної пори –Висока, як зоряна мрія,Така, як царівна любові й краси,Як в пісні весільна подія...

Сліди залишає свої на путіМов дар золотий наостанку,Щоб бачивши їх, я би зміг і у сніЗгадати цю милу циганку.

Михайло ВОЛОЩУК


Юрій сорока

Анна, одна з трьох дочок ЯрославаМудрого, народилася, ймовірно, 1024 або1025 року. Її доля склалася досить буден-но для того часу: усі три дочки київськогокнязя – Єлизавета Анастасія та Анна –стали королевами європейських монар-хій. Єлизавета вийшла заміж за норвезь-кого принца Гарольда Сміливого, а Ана -стасія зійшла на угорський тpoн. Тож продочок Ярослава Му дрого було відомо вЄвропі, коли французький король Генріх Ізадумав одружитися.

Освіту майбутня королева Франції здо-була досить гарну. Вона вивчала грамоту,історію, іноземні мови, математику і живо-пис. Відомо, що Анна Ярославна вільноволоділа кількома мовами, зокрема ста-рослов'янською і грецькою. І це у той час,коли в Європі не кожен чоловік шляхетно-го походження умів писати.

У 1048 році посольство від овдовілогоГенріха І вдруге прибуло до Києва (відо-мо, що першого разу князь Ярослав від-повів відмовою на прохання руки власноїдоньки).

І цього разу згоди було досягнуто.Прибуття нареченої короля у Францію

було обставлено урочисто. Генріх І виї-хав зустрічати Анну в Реймс. Адже затрадицією саме в Реймсі коронувалися

французькі королі. Тут у травні 1049 ро -ку, у соборі Святого Хреста, відбуласяцеремонія коронації Анни Ярославни, івона стала королевою Франції. Цікавимє той факт, що на шлюбній грамоті донь-ка київського князя написала своє ім'я, аГенріх І замість підпису поставив хре-стик. У свою чергу Анна Ярославна зди-вувала почет короля, від мовившисьприсягати на латинській Біблії. Вона при-несла клятву на Євангелії, писаномуслов'янською мовою. Згодом ця книгаотримала назву Реймського Євангелія, іна ній давали присягу всі наступні короліФранції, навіть не підозрюючи про їїкиївське походження.

Роки перебування Анни на королівсько-му троні збіглися з економічним і культур-ним підйомом у Франції, але навіть затаких умов французькі дослідники ци -тують рядки з її листа до батька: «У якуварвар ську країну ти мене послав; тутжитла похмурі, церкви потворнi і звичаїжахливі...» З цього листа можна зрозумі-ти, що високоосвіченій українці, яка ви -росла в умовах слов'янської культури,нелегко було пристосуватися до умов

французького вищого світу того часу.Втім, факт, що Анна була єдиною в Єв ропіжінкою, яка листувалася з Рим ськимПапою, теж говорить про високу ступінь їїосвіченості.

У 1053 році Анна народила королюсина Філіпа. Протягом наступних двохроків у Анни народилися Роберт і Гуго –усі законні спадкоємці короля Генріха.Також у цей час у короля і королеви на -родилась донька, якій дали ім'я Емма.

Шлюб Анни і Генріха тривав недовго –король помер у 1060 році. За заповітомАнна Ярославна була призначена опікун-кою спадкоємця престолу Філіпа. Однак,залишаючись королевою, офіційне опікун-ство вона не отримала: опікуном міг бутитільки чоловік. Тим не менш Анна разом зФіліпом І підписувала державні докумен-ти, які збереглися й донині. Так, на жалу-ваній грамоті суасонського абатства існуєїї власноручний підпис кирилицею «Аннакоролева».

Востаннє ім'я Анни Ярославни зустрі-чається у документах 1075 року. По даль -ша її доля достатньо не вивчена. Згідно зданими деяких джерел, вона повернуласядо Києва, де й закінчила свій шлях. Згідноз твердженням інших, померла у Франції ібула похована у церкві Вільєрського абат-ства поблизу міста Етамп.

Юрій сорока

Відомо, що у давнину землі від «Сяну до Дону», як поетичноіменується наша країна, носили назву Київська Русь. Однак вже уXII сторіччі з'явився термін, який використовується й у наш час.Це відбулось у 1187 році. Саме тоді в Іпатіївському літописі впер-ше було надруковано слово «Україна»:

«...и плакашася по нем всі переясловци... бе бо князь добр и кре-пок на рати... и о нем же Украина много постона...»

Ці рядки літопису пов'язані зі смертю переяславського князяВолодимира Глібовича, який загинув під час походу на половців.Зауважимо, що назва «Україна» зустрічається в Іпа тіївськомусписку не один раз. Літопис також містить розповідь про князяРостислава Берладника, який «завітав до України Галицької». Несуперечить Іпатіївському списку і Галицько-Волинський літопис,який містить рядки про діяльність князя Данила РомановичаГалицького:

«...забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов,і всю Україну...»

Дослідники протягом десятків років відшукували у літописах під-казки, як можна трактувати назву «Україна». Деякі з них дотримують-ся думки, що це синонім слів «князівство» або «земля». Інші стверд-жують, що так іменували прикордонну Переяславську землю. ОрестСубтельний, наприклад, вважав, що слово «Україна» означає гео-графічно Київське прикордоння. Інший історіограф, Віталій Скля -ренко, стверджує, що буква «у» означає не «біля», а «в середині»,тому недоцільно трактувати «Україну» як окраїну.

Більшої популярності назва «Україна» набрала в часи, колиспадок Київської Русі увійшов до складу Речі Посполитої. З цьогочасу термін зустрічається в багатьох документах і ли стах. Теперзгодом вона почала ширитись і на інші території.

У XVII-XVIII століттях термін «Україна» набуває більш вагомогополітичного значення. Хоча протягом довгого часу козацька дер-жава офіційно іменувалася в Європі «Військом Запо розьким».Поділ наших територій між Москвою та Річчю Посполитою у часиРуїни, а також знищення Геть манщини російською владою у 1764році створили серйозні перепони для поширення нової назви. Уцей час термін «Україна» знову використовувався у локальномузначенні.

Тільки у XIX столітті, коли почали формуватися чіткіші кордониукраїнських земель, назва «Україна» почала дедалі частіше вжи-ватись у повсякденному житті її мешканців. Офіційному ж вста-новленню назви сприяло створення Української НародноїРеспубліки у 1917 році.

Для чого ж було замінювати старовинну назву на нову? Вва -жається, що це було своєрідним протестом проти агресивної полі-тики Росії, яка в усі часи мала за мету асимілювати українську

націю у російську. Саме тому Московська імперія присвоїла собіназву «Русь», перетворивши її у XVIII сторіччі на Росію. Незва -жаючи ні на що, термін «Україна» пройшов чималий шлях відсвоєї появи до офіційного визнання в 1991 році, коли було прого-лошено Незалежність.

АННА ЯРОСЛАВНА –КОРОЛеВА ФРАНЦІЇ

ПОЯВА теРМІНУ «УКРАЇНА»


Тухоля, Домбє і Бересть, Луцьк, Рівне і Бригідки.На суд страшний підуть колись, як достовірні свідки.І скажуть правду в очі всім, хто нас карав без права,І буде радість місто сліз, а замість ганьби – слава!

(Пісня інтернованих воїнів періоду Перших Визвольних змагань народу України)

Польські «табори смерті» 1919-1920 років в Брест-Литовськійфортеці: «Берестейське чистилище»

Згідно з оцінкою уряду Західно-Української Народньої Республікиза один рік – із 1919-го по 1920-й – щонайменше 10 тисяч бійців УГАпомерло в польських таборах для військовополонених та інтернова-них цивільних. І це стало ще однією страшною ціною поразки та без-державності. За відомими документами, за опублікованими тоді ічерез багато років свідченнями в’язнів польських таборів, за іншимивіднайденими джерелами найжахливішими зі всіх були табори Брест-Литовської фортеці, а серед них «табір смерті Буґшопи». «Та найсум-нійшою згадкою запишеться в памяти нашого народу табор вБугшопах біля Берестя, де на протязі двох місяців, себто від 20 липнядо другої половини вересня 1919 р. вимерло 4000 наших старшин істрільців. Про умови життя в названому таборі годі й писати, бо вся-кий опис буде блідий і буде насміхом над жахливою дійсністю», –особливо наголошувалося авторами видання уряду ЗУНР «Крівавакнига» (том 2, частина 2, розділ 4, стор. 171-172). В цьому горезвісно-му «таборі смерті» за кілька місяців закатовано і загинуло від репре-сій, голоду, холоду і захворювань понад 4 тисячі українських патріотів,тобто 60-70%!!! Про ці злочини проти людяності (хоча тоді такогопоняття ще не існувало, але вже діяли Гаазькі конвенції, які нахабноігнорувалися!) стало відомо завдяки опублікованим свідченням в’яз-нів, яким вдалося якимось чином вирватися з лабет поляків. СлаваБогу, мій дідусь пережив «пекельні муки» Буґшопу. На поданих сторін-ках опубліковані його особисті викривальні свідчення. Найімовірніше,що він їх дав для уряду ЗУНР в 1919 році письмово ще перебуваючиу польській неволі (можливо в іншому таборі). До речі, максимальнооперативна поява видання уряду ЗУНР «Крівава книга», де ці свід-чення опубліковані вже в 1919 році (саме тому особисті дані свідкаприховано) дозволила добитися звільнення тисяч бранців, а багатьомвзагалі врятувала життя. Видання доступне у всесвітній мережі. Слідзауважити, що на даний час мною віднайдені у всесвітній мережіопубліковані свідчення лише кількох в’язнів таборів в Брест-Литов -ській фортеці (1919-1920 роки): Вересюк Федір, Драгінда Євген,Лапичівська Ольга, Одовічук Іван. Як правило «своїх спогадів про тра-гедію військовополонених українці не плекатимуть, бо, як писав духів-ник УГА отець Савин Дурбак «ніхто з нас не нарікав, ані не скаржився,бо особиста недоля не числилася й ішла в тінь супроти всенародноїкатастрофи».

Наведені свідчення про жахи «Брест-Литовського чистилища» вра-жають ментально і емоціонально. Безпосередньо, наскільки це мож-ливо через багато років, відчувається фізичний біль і моральні страж-дання українських полонених та інтернованих в таборах Брест-Литовської кріпості. Кожен рядок переповнений болем і відчаєм.Символічно, що дідусь закінчив свої свідчення фразою, яка могла ббути епітафією на меморіалі закатованим українським полонених таінтернованих в таборах Брест-Литовської кріпості в ході польсько-української війни в Галичині та після неї – «Поведенє з нами кличе опімсту до неба!»

Дану публікацію присвячую пам’яті тисяч жертв варварськоговинищення українських полонених та інтернованих в таборах Брест-Литовської кріпості (фортеці) в ході Польсько-Української війни вГаличині та після неї. Адже минуло рівно 100 років від тих трагічнихподій. Треба нагадати (а можливо і проінформувати) світові, і в першучергу нинішнім поколінням українців, про цю страшну і трагічну сто-рінку історії наших Перших Визвольних змагань та боротьби за дер-жавність України. Як мені відомо, ні в Україні, ні в Польщі, ні тим біль-ше в Білорусі на державному рівні не вшановується пам’ять жертв«таборів смерти» Брест-Литовської фортеці 1919-1920 років. ВМеморіальному комплексі «Брестська фортеця» (зараз Білорусь) векспозиції повністю ігнорується цей період, як і 100-річчя тих жахів.

На жаль, сьогодні в Бересті нема й жодних пам’ятників чи знаків набратських могилах вояків УГА (а їх загинуло найменше близько 4-5тисяч!!!). В наш неспокійний час шляхи примирення однозначно слідшукати і біля могил полеглих. Цивілізовані народи і країни в тій чиіншій формі переживають свої історичні трагедії і поступово звіль-няються від «фантомного болю», зумовленого ними. Але, як на мене,свій шлях ми та наші сусіди наразі ще не пройшли. Тобто й надалівшанування пам’яті тисяч закатованих на території Брестської форте-ці українських патріотів залишається справою небайдужих істориків,громадських активістів, зацікавлених пошуковців та ентузіастів крає-знавців з України, Польщі, Білорусі тощо. Наразі найбільше зробивдля поширення достовірної інформації щодо однієї з найтрагічнішихсторінок Перших визвольних змагань, яка тривалий час замовчувала-ся в історіографії, відомий дослідник військової історії України добиУкраїнської революції, світлої пам’яті, Омелян Вiшка. Його ґрунтовнамонографія «Бересть-Литовський. Табори полонених та інтернованих(1919-1921)» (Видавництво Університету Миколи Коперніка. Торунь,2010) стала проривом у вивченні тих подій. Впевнений, що перекладцього видання українською мовою став би достойним внеском щодовшанування пам’яті всіх полеглих в’язнів польських «таборів смерті»1919-1920 років в Брест-Литовській фортеці.

Впевнений, що долі тисяч українських патріотів невільників поль -ських «таборів смерті» 1919-1920 років не повинні «затертися» нафоні нашої бурхливої історії. А що вони були справжніми патріотамибеззаперечно свідчать їх життєві переконання, в яких вони піднялисяпонад думання пересічних людей аж до сфери високих ідей. Вічна ісвітла пам’ять героям, які віддали життя за Україну! Герої не вми-рають, поки про них пам’ятають!

А закінчу свій допис надзвичайно мужніми і потужними словамиЄвгена Драґінди (він також переніс всі страхіття Буґшопу), якими вінзавершив главу «Мої послідні дні в УГА і польський полон» своїх спога-дів: «Ця наука і цей досвід повинні увійти в наші серця, і ми не сміємокоритись нікому, а спільно й об'єднано іти державницькими думками доспільної мети, а це – Соборної Незалежної Української Держави». Іадресовані ці вистраждані пророчі слова нам – сучасникам!

Ніхто і ніщо не повинні бути забуті! Пам’ять – форма справедливо-сті! Пам’ять – запорука того, що подібні злочини проти людяності ніко-ли і ніде не повторяться!!!

Ярослав ОДОВІЧУК Спеціально для часопису «Український вісник»

* * *Опубліковані свідчення Івана Ілліча Одовічука про перебування в

польській неволі в 1919 році в таборі Шопи-Буг Берест-Литовськоїфортеці (частково) «... Дня 28 липня, 1919 р., привезено нас доБерестя Литовського. Там поміщено нас в двох шопах призначених допереховування саперських матеріялів. Там не було нї прич, ні вентиля-ції, ні вікон. В тих шопах вибудованих на просторі 200 кроків довгім, а150 кроків широкім, приміщено нас 5,500 осіб, так що в ночі мусів одинна другім спати, а перейти серед натовпу взагалі не було можна; воз-дух був такий, що ми майже дусили ся. Нема там свіжої води, так, щотреба пити нездорову теплу воду з Буга з заразками всяких недуг.Табор окружений кільчастим дротом. Коли прошено команданта кріпо-сти, генерала Шамоту о полекші, заявив він: «Будьте раді, що взагаліживете, коли вам захотілось воювати, то здихайте!» І дійсно в тім пеклімерли люди, як мухи, передусім з голоду. Давали там два рази денноїсти ось що: рано горячу, брудну, чорну воду, звану «чорною кавою», вполуднє фасолеву зупу, але тої зупи було так мало, що половинаінтернованих не діставала нічого, а друга половина кидала ся на ту їдумов дикі звірі, щоби хоч трошка її дістати! З голоду з'їли (спасли),арештанти всю траву і листе з дерев в таборі. Люди ледви порушаються з місця на місце, богато з них вже так обезсилених, що не годні під-нести ся і ожидають смерти, як спасення. В таборі панує епідемія тифуі червінки. Денно вмирає до 50 осіб, нема ні ліків, ні лікарської помочі.По таборі вештають ся лєґіонери і ще тих ходячих трупів побиваютьнагайками. Образу нужди, брудоти, а з тим і розпуки людий, що їх обсі-ла вошня і всіляке плюгавство не годен ніхто зобразити словами.

Одного разу приїхав там французький офіцир, але Поляки сказа-ли, що ми большевики, то він з нами навіть не говорив та відїхав. Додвох місяців певно вигинуть там всі арештовані полонені. Поведенє знами кличе о пімсту до неба!»

МАЛОВІДОМІ, АЛе ЗНАЧИМІ СтОРІНКИ ІСтОРІЇ УКРАЇНИ, ЯКІ НеМОжЛИВОГОРтАтИ БеЗ ЗАСПОКІйЛИВИХ ЗАСОБІВ.


ВеЛИКе СВЯтООСВЯЧеННЯ ЦеРКВИ

У Дарманештах є дві церкви. Селовелике, розширене десь більш як на 10 км,і дуже потрібно було збудувати ще однуцеркву. Так подумали хрестияни і почалибудувати нову церкву на Кілибанчині, абоДарманешти 2, тому 16 років, а сьогоднівона стоїть дуже гарна, /ще не докінченазовсім/, але вже приготовлена до освячен-ня.

Велике свято було 13 жовтня, коли від-булося освячення її. Тут тепер священи-ком є панотець Михайло Кобзюк, котрийзакінчив теологію у Києві, і тому в церквідеколи можно послухати на Службі Божійі дещо по-українськи.

Неділя, день господній. Зійшлося дужебагато людей на службу Божу до новоїцеркви. Християни прийшли з чистим сер-цем на це велике свято. Зранку почалисвятити воду, а потім почалася служба

освячення церкви. У 10 годині почалаСвята Літургія, а десь від 12,30 години всібули запрошені до столу, де були угощенібуковинськими галушками.

На цім великім святі було 33 священикина чолі з Преосвященним Піменом, архи-єпископом Сучави і Радівців. Стільки роківпрожив син Божий Ісус Христос, коли буврозп’ятий на хресті. Служба Божа відбула-ся надворі, де була влаштована сцена дляподії. «Відповідь» на Службу Божу дававчоловічий хор із церкви села Салча, а припослідку український вокальний гурток«Негостинські голоси», заспівав церковнупісню «За все тобі я дякую».

Церква збудована на перехресті двохдоріг – одна міжнародна (цісарська доро-га, як кажуть у нас), котра веде аж доЧернівців –, а друга повітова – Сучава-Серет. Дуже зручне місце для церкви.Церква буде притягати багато туристів, якізможуть тут помолитися і подякуватиБогові. І ми дякуємо отцю Михайлу Коб -зюку за запрошення на це велике свято.

Церква святкує два храми – перший наСвятого Ілля, а другий восени, на святихАргангелів Михаїла і Гавриїла. Сім’я свя-щеника святкує своє ім’я на храмовийдень, бо священик є Михайло, добродій-ка є Михаєла, а їх син Гавриїл і вонирадувалися зі всіма християнами, котрівіддають честь і славу Богові і котрі люб-лять церкву.

Церква Дарманешти 2 буде єднати всіххристиян: румунів і українців. В день, колиосвятили церкву, всі люди, чи мужчини, чижінки, мали право переходити через вів-тар, помолитися перед святим престолом,

перед святим хрестом і перед святоюЄвангелією. Дякуємо за все і просимо здо-ров’я, миру і радості.

Фелічія ГРИГОРАШФото авторки

ВІтАЄМО НАШИХ ДРУЗІВУкраїнський вокальний гурток «Негостинські голоси» існує від

2011 року – минуло йому 8 літ навесні. В нашім гуртку співаютьжінки і чоловіки, одні старші, другі молодші, є вже і пенсіонери.Межи нами велика дружба, ми дуже добре розуміємося бо насукраїнська пісня єднає. Співаємо пісні народні жартівливі, прокохання, про любов, про природу, про роботу, релігійні колядкита інші. Зустрічаємося на репетиціях, жартуємо, завжди на століпляшка з водою або з соком і цукерки. Про це дбає ветеран,член гуртка, Дмитро Федюк, котрий своєю машиною привозитьчасом членів гуртка на репетиції, тих, котрі далеко живуть.Негостинський фольклор ще дуже багатий, тут повна скриня зпіснями. Негостинці завжди співали на різних подіях, і тепер спі-вають, бо дуже люблять українську пісню, котра заходить глибо-ко в серце і в душу.

У нашім гуртку є члени, котрі цього року сповнили 50 літ. Вонище всі молоді, але роки минають і назад не вертаються.Подумали на одній репетиції як би їх відсвяткувати. Зібралися,

повінчували, поздоровили і подарували їм золотий хрестик, абиБог їх сокотив, би сохронив від усякої напасті, від злої думки.Ось ювілярки: Анджела, Лівія, Крістіна, Корнелія і Сільвія. Всі 5сповнили 50 років і ми всі були запрошені до столу з українськоюстравою, а насамперед були галушки, замащені в печі.Заспівали їм «Многая літ» і ще подарували гарні осінні квіти. Упродовженні ми ще заспівали багато українських пісень зНегостини: «Літа минають», «Стоїть гора високая», «Ой за горикам’яної голуби літають», «Ой у вишневому саду», «Горіласосна, палала», «Ой чий то кінь стоїть» та інші. Подія відбулася10 жовтня в гарний осінній день, а потім у неділю були всі при-сутні на освяченні церкви у Дарманештах.

Многая і щасливих літ вам, наші друзі. Багато літ прожити злюбов’ю, в мирі!

Фелічія ГРИГОРАШФото авторки


а

створення світуЧи знаєш, ти, як все занурюється в тем-

ряву в нічний час, коли вимкнені всі лампи?У такій темряві був колись весь світ. Тоді небуло ні трави, ні дерев, ні прекрасних кві-тів, ні птахів, ні, навіть, неба і землі, а весьВсесвіт був просто темрявою. Але Бог нехотів, щоб все залишалося саме так.Великий і мудрий Творець створив гармо-нію і красу світу, що оточують тебе.

Над нами без кордонів розкинулося синєнебо. На ньому, як вогненна куля, сяєсонце і дає нам тепло та світло. Вночі назміну сонечку випливає місяць, а навколонього, як діток біля мами, багато-багатозірочок. Немов ясні очі, блимають вони ввисоті і, як золоті ліхтарики, висвітлюютьнебесний купол.

Бог, по доброті своїй, в шість днів з нічо-го створив все, чим ми милуємося. Поодному Його Слову з’явилися земля ісонце, небо і місяць. Все створив добрийГосподь, і про все Він невпинно дбає, яклюблячий Батько: всім дає поживу, здо-ров’я і щастя.

У Священній Книзі Біблії описаностворення світу по Слову Бога:

У перший день створив Господьсвітло; і світло стало на землі.

У другий день створив Бог твердь(тобто землю); згідно зі Словом Божимвідкрився великий небесний звід, якийти бачиш над собою (тобто небо).

У третій день Бог велів, щоб водана землі зібралася в особливі місця. Іраптом з’явилися струмочки, річки іозера. Де ж води не було, там утвори-лася суха земля, на якій виросли великі імалі гори.

Мудрий Творець не хотів, щоб землябула порожньою і нудною.

Тому в третій же день Бог сказав: нехайвиростить земля трави, овочі і квіти. І нехайкожна рослина приносить насіння для того,щоб могли від нього поширюватися новірослини. Нехай на землі ростуть дерева іприносять свої плоди: на яблуні – яблучка,на горобині – горобинка, на ліщині – горіш-ки, на вишні – вишеньки.

І як тільки Милосердний Бог сказав це, вту ж хвилину на землі зазеленіла трава,з’явилися незвичайної краси квіти й овочі,маленькі і великі дерева з різними плодами.

У четвертий день Бог сказав: «нехайз’являться на тверді небесній світила, заякими люди могли б відрізняти день відночі, рахувати місяці і роки, помічати весну,літо, осінь і зиму». І на небі відразу жзаблищали незліченні зірочки. Між багать-ма світилами, Всевишній виділив два вели-ких. Творець повелів, щоб одне з них світи-ло днем, а інше вночі. Так з’явилися Сонцеі Місяць. Але краса, створена Богом, тону-ла в глибокій тиші, бо не було, жодноїживої істоти.

Ось, в п’ятий день і сказав Бог: «нехай уводі живуть риби, а по повітрю літаютьптахи». І в одну хвилину вода заповнилась

рибами. Застрибали жаби і поповзли раки.На поверхні води плавали гуси, качки, а внебі кружляли птахи, вони сиділи на дере-вах і бродили по землі. На квітах з’явилисябджоли, джмелі, метелики, граючи в соняч-ному сяйві.

У шостий день Бог створив тварин і зві-рів земних.

Шуміли річки, співали птахи, бігали звірі,спілкуючись на своїй мові. Земля наповни-лася життям. І Бог милостиво дивився наСвоє творіння, і Його серце раділо, тому якВін бачив і чув як все живе радіє світла ідобра.

Нехай буде радість і спокій, щоб світсяяв і співав,

І стало так,А в сьомий день Бог відпочивав від

справ.

дитячi сторінки

Г ум о родна секунда до перемир'я

Двох школярів перехожий привів дошколи.

– Вони вчинили бійку на вулиці.– Неправда! – вигукнув один з учнів.–

Коли ви підійшли до нас, ми вже збира-лися помиритися!

куди поспішати

– Швидше збирайся, а то запізнишсяв школу,- каже мама синові.

– Нічого, школа відчинена цілий день.

велика азбука

– Я не хочу ходити до школи,– захни-кав Петрик.

– Чому? – спитав батько.

– Тому що мені скажуть: напиши«А».

– А чому ж ти не хочеш написати«А»?

– Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».

Петри

– Мамо, оцей великий шматокторта для тата? – запитав Петрик.

– Ні, для тебе,- одказала мама.– Як! Такий маленький? - здивувався

Петрик.

Усе я та я

– Уставай, Петрику, – будить матипершокласника, – пора до школи збира-тися.

– Не хочу, – пхикає Петрусь, – усе ята я, хай сьогодні Оленка піде. – і пока-зав на молодшу сестру.

Ой і жартівник наш Петрусь. А тияк думаєш?

Значення кольорівБузковий – це колір-символ ілюзій,

уяви і фантазії. Він поєднує в собісором’язливість, романтику, флірт, цеграйливість в поєднанні з очікуванням.Але хіба легше жити у світі фантазій впорівнянні з реальним світом? Все ждеякі любителі бузкового кольору відпо-відають ствердно на це питання. Якщовам подобається бузковий колір, тозалежно від того, як ви себе почуваєте,ви можете бути творчим романтиком абож зовсім не любити її.

Білий – це світло, поєднання всіхкольорів. Білий колір символізує чи стотуі духовність. Також він говорить і про про-стоту. Люди, які люблять білий колір,швидше за все, люблять чистоту і поря-док, і автомагазин автомобиль.

Чорний – це поєднання всіх кольорів.Він представляє щось невідоме, таємне.Чорний, в основному, своєрідним чиномстримує потік інформації, але немає нія-ких сумнівів в тому, що в сучасній культу-рі він також асоціюється з «темною сто-роною» і злом. Якщо ваш улюбленийколір чорний, то за природою, ви віддає-те перевагу тримати все в собі, ніж ви -ставляти напоказ. «Мовчазність» цьогокольору дозволяє іншим догадатися провсе, що було недоговорене. Чорний колірговорить: «Я не скажу вам нічого».


дитячi сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШeНДPoЮ

ВІДГАДАйте

В якій клітці не тримають ні птахів, ні звірів?

Що це — десять пальців, а нігтів нема?

На яку хворобу ніхто на землі не хворів?

З якої посудини не можна нічого з’їсти?

На що схожа половина яблука?

Чого на ярмарку не купиш?

Доки біжить заєць у лісі?

В який горщик не можна налити води?

Який числівник наказує?

Якого каміння не буває в морі?

Наталя ЗАБІЛА

Автобус їде по алеї.Акація цвіте в садку.А ми зібралися під неюАбетку вивчити легку.

Будинок білий біля річкиЗ балконами на кожен бікБудують братик і сестричка,Бо в них і батько будівник.

Веселі вишні вкрили віти,Виблискують з височини.Василько воду ллє на квіти,Щоб вище виросли вони.

Гелгочуть під горою гуси.В город забігло гусеня.– Гиля, гиля! – гука Ганнуся,Його з гороху виганя.

Дубові дрова дід рубаєВ дворі під деревом старим.А дітвора допомагаєНосити дрова з двору в дім.

електрику містам і селамЕлектростанції дають.А жниварі гуртом веселимНа елеватор хліб везуть.

Єноти вивели гулятиСвоє єдине дитинча.За їх сім'єю вовк зубатийЄхидно стежить з-за куща.

жуки дзижчать в садочку літом.По стежці жабка плиг та плиг!Жоржини квітнуть жовтим цвітом,Кружляють бджоли біля них.

Зима морозяна надворі.Замети білі на землі.Зоріють в небі ясні зорі.Заснули зайчики малі.

Дивись, який новий годинник –Висить на стіні нині в нас.Усі години та хвилиниМи вивчили, щоб знати час.

Івасик іграшками грався,А по двору ішов індик.

Івась побачив і злякавсяІ від індика в дім утік.

Їжак покликав їсти й питиСвоїх маляток-їжачків.Та не схотіли їсти діти –Він їхню їжу сам поїв.

йоржа впіймав на вудку Йосип,Схопив і зойкнув: "Ой-ой-ой!"Не знав, напевно, Йосип досі,Який колючий йоржик той.

Качки край копанки клопочуть,Качаток кличуть під комиш.Кача впіймати кішка хоче.Катруся киці каже: – Киш!

Лелека ластівку питає:– Хто вище всіх птахів літає?– Літають люди вище всіхНа літаках своїх стрімких!

Ми в Київ з мамою поїдем –Найкраще місто поміж міст!В метро помчим, в музеї підемІ сходим на патонів міст.

На довгу нитку намистиниНастуся хоче нанизать.Вона, напевно, буде ниніНа нашім святі виступать.

Ось гляньте: з оленятком оленьУ зоопарку нашим є.

Окрайчик хліба тато ОлинЗ-за огорожі їм дає.

Похмуро плещуть хвилі в морі.Пливе на північ пароплав.В пургу і шторм в морськім просторіВін путь до пристані проклав.

Ромашки рвати ми ходилиНад річкою в рясній траві.І раптом равлика зустрілиІз ріжками на голові.

Стоять під снігом сосни сонно.Сидять на соснах снігурі.Санчата на ставок з розгонуСкотились весело з гори.

тепер весна. Тарасів татоНа тракторі в степу весь час.Як тато, трактористом статиТакож збирається Тарас.

Уранці йдуть учитись учні.Учителька у школі жде.Улянці нашій аж незручно:Чому ж вона туди не йде?..

Фурчить, блищить на різні барвиФонтан веселий у садку.В нім водить флот легкий та гарнийФедорка в білім фартушку.

Хоч хвилі ходять і хлопочуть,Хоробрі наші хлопчаки

В човні хиткому їхать хочуть –Вони хороші моряки!

Цапок водицю п'є з цеберка,Скубе травицю на лужку.Солодкий цукор чи цукерка –Це теж цапкові до смаку.

Чубата чапля чваньковитаЧерез болото йде одна.Чомусь з журавликом дружитиНе хоче чапелька чудна.

Шматок сальця шукає мишка,У нашій шафі шарудить.Як шугоне на мишку кішка!А мишка – шусть у шпарку вмить!

Ще дощ іде, періщить злива,Щенятко вимокло як хлющ.А щиглик, щебетун щасливий,Щебече, пурхнувши на кущ.

Юрасик любить працювати,Він юний садівник, юннат.З юрбою малюків завзятихЗа школою він садить сад.

Ялинка ясними вогнямиЯскраво світиться й сія.Якраз до свята цими днямиУсю абетку вивчив я!

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,Бо скрізь вже тінь і лялька спить.І я вкладусь в м'якеньке ліжкоІ теж засну, як лялька, вмить!

ВЕСЕЛА АБЕТКА

У грудній клітці.

Рукавиці.

З порожньої.

На другу половину.

Розуму.

Доки стане сил.

В повний.

Три.

Сухого.

На морську (нею хворіють лише на воді).

НеБилиці/гуцульська жартівлива

співанка/

сидів гуцул на лотоках,Черпав воду саком. Грабельками ловив рибку,стрілєв мухи маком.

стрілив мухи маком,а зайця горіхом. коромислом вперезався та й підперся міхом.

коромисло си пірвало, а міх поломився. огірочки си пролили –росолець лишивси.

Записала артемізіяҐеорҐіЙ

у Бродині від гуцулкиолени кіраш


УКРАЇНСЬКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИХАйЛО МИХАйЛЮК

Редактор – тереза ШеНДРОЮТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724

Друкарня RCR PRINT, Бухарест, РумуніяISSN 1223-1614

Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

Михайло Гафія траЙста

У Петра Дідька ні кола, ні двора...тільки один вітер коломийку свище-посвистує, – гуляє собі по неого-родженому, занедбаному подвір’ю.Правда, три роки тому, притулив-шись до старої Петрової бухні1, піддерев’яним дашком стояли жорна,які тепер прикрашують розкішнийсалон директора сигітського банкуЙона фуритота і за які Петроотримав дві пляшки тризірковогоконьяку «Milcov», поношені вицвілі,діраві джинси «Brooklyn» і двока-сетний радіомагнітофон «ШарпGF-560Z».

саме через той магнітофон бабаГафічка прозвала Петра Дідьком,бо хто інший міг би бондорозитицілу ніч у Петровій хаті, як не дідь-ко?..

«с’ят, с’ят, єси ти, Господи! –перехрестилася стара, а потім,прислуховуючись, додала: – лиш по -слухай, як файненько співає не -харь!..». а на другий день вся верх -нянка дізналась, що у Петровій хатіночує «aнцихрист». «ангелсь кимголосом співає, та ще й банди2б’ют, як на мадярськуй свадьбі,пропав би та не снив би ся нам пра-вославним хрестеянам!..»

а Петрові байдуже, що йогоДідьком прозвали, придбав собірізні аудіокасети і «веселись душа

моя!..», бо музика в нього нівроку!від румунських дойн до гуцульськихколомийок, ще й українські колядкидля святого вечора...

але музика музикою, колядкаколядкою, свят вечір – святимвечором, а на Петровім різдвяномустолі ні чарки, ні миски, тільки«Шарп GF-560Z» «Зійшла звізда накрай світу» колядує, а шморгнутисивухи так хочеться, що аж... Пере -лічив, бідолаха, на пальцях лівицівсіх, до кого міг би піти колядува-ти, і сердито буркнув: «Не при-ймуть!..».

а що, якби він до старої Гафіч -ки?.. «лиха, як шаркань3, але дохати прийме і почестує!..» – зрадівПетро, але враз попуснів, бо окрім:

«Дивная новина,Пахне солонина,коби блюдце з галушками,Була би гостина...»

– жодної колядки не знав, а затаку колядку Гафічка йому не «кир -надзу грядку»4, а кочергою по спинідасть.

«айбо єм глупий, та мені не гіяколядувати!..» – зрадів Петро і, вхо-пивши магнітофон, кинувся полови-ком до старої Гафічки під вікно.

Пролунали «ясна зоря», «трицарі», «Бог предвічний», і тількипри «Нині у світі» Гафічка, не запро-шуючи «колядників» до хати, від-крила вікно і масненько промовила:

– вас, тетини, ціла зграя, аж зай-дете до середини, то розвалитехижку, беріть випийте по погарчи-кові, з’їжте по голубчикові з грибка-ми, по поґачікові5 та і йдіть собі зБогом!

Петро такого й не чекав, але чимна підвіконню появилася пляшка ітарілки, почав робити порядок про-мовляючи:

– Бери пий, іва’ Дроздику, пий іти, васи’ кленишин, на і тобі, Дьо’Пинти шин, і тобі, ільку Дьордішин,ходи ближче, Никола левишин, – закожним вимовленим іменем газ-

дівських легінів випивав чарку іпхав у кишеню сардака то голу-бець, то поґарчик. Мабуть, так іспорожнив був би пляшку і тарілки,але, помолившись, повторив:

– Бери, випий, іва’ Дроздику!..– іван Дроздик уже пив! – почувся

з хати голос старої, – ану, лишдивися на них!.. Не додав би їмгорівки, аж би тисою текла!.. – ізабрала зпідвіконня пляшку і таріл-ки, а Петро, веселий, подався достарої семе нихи, бо і в тої малень-ка хижка.

1. Бухня – стара занедбана хата.2. Банди – музики.3. Шаркань – змія. 4. кирнадзу грядку – жердку з ков-

баскою.5. Поґачик – паляниця.

JJ куток гумориста JJ куток гумориста JJ куток гумористаЯК ПетРО ДІДЬКО ХОДИВ КОЛЯДУВАтИ

ziar 20-21 2019 - uur · 2019-11-28 · Н!%>< КРасотКІНа ......

Documents