МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ...

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

В.А. Нестеренко

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”

НА ТЕМУ “УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1939 – 1945 РР.”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДЕННОЇ І ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

СУМИ ВИДАВНИЦТВО СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ 2005

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

ВСТУП

Друга світова війна стала однією з найбільш трагічних і визначальних подій ХХ століття. Попри появу тисяч томів досліджень, воєнна проблематика не втрачає своєї актуальності і привабливості для дослідників. Особливо це стосується сторінок воєнної історії України, які довгий час розглядалися через призму певних ідеологічних кліше або взагалі замовчувалися. Однією з таких недостатньо вивчених сторінок війни є події, на окупованій німцями території України. Запропоновані в даних методичних вказівках уривки з документів узяті з різних джерел. Перш за все це матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Державного архіву Сумської області (ДАСО), а також окремі опубліковані документи з праць інших авторів (В.Косик, Г.Пікер). Ці матеріали покликані показати різні боки німецького окупаційного режиму на Україні, плани нацистів і шляхи їх реалізації на практиці, а також умови життя населення. Документи oб’єднані у дві частини. У першій частині “Ідеологічні засади окупаційного режиму в Україні” подано уривки з документів загального характеру (меморандум і виступи керівників нацистської Німеччини, протоколи засідань у ставці фюрера і його думки щодо України тощо). Вони свідчать, що у верхівці керівництва Німеччини існували певні розбіжності щодо засад окупаційного режиму в CРCР взагалі та Україні зокрема. У другій частині “Окупаційний режим” подано документи, які стосуються окупаційного режиму на Сумщині (звіти комендатур, накази, звернення та оголошення окупаційних властей, витяги з матеріалів тогочасної періодики тощо). Запропоновані матеріали розраховані на викладачів та студентів, які вивчають тему “Україна в роки Другої світової війни 1939 – 1945 рр.” з курсу “Історія України”.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ

Документ 1

З меморандуму №1 Розенберга про майбутню окупацію СРСР від 2 квітня 1941 р.

(...) Г. Україна (окраїнний район). Київ був головним центром держави варягів, які

належать до норманів. Але після панування татар Київ протягом довгого часу протистояв Москві. Його національне життя, на противагу того, що говорить московська історія, чиї версії поширилися і в Європі, було засноване на досить міцній традиції.

Політичним завданням у цьому районі буде утвердження власного національного життя до можливого створення політичної формації, яка б мала на меті сама чи в поєднанні з районами Дону й Кавказу у форму Чорноморської конфедерації постійно протистояти Москві й оберігати великонімецький життєвий простір на Сході. (...)

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. – 660 с. – С. 495-496.

Документ 2

Уривки з промови рейхсміністра А.Розенберга перед самим тісним колом осіб, які посвячені у східну проблему від 20 червня 1941 р. Копія. 16 листопада 1944 р.

(...)Тому головним напрямком нашої політики повинна стати всіляка підтримка цих прагнень всіх народів до незалежності в розумній і цілеспрямованій формі, тобто вичленити їх органічно з великої території Радянського Союзу і зорієнтувати проти Москви з тим, щоб позбавити Німецький рейх від східних кошмарів.

Існує чотири крупних блоки, які мають слугувати нам заслоном. Одночасно вони мають просунути далі на Схід

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

поняття “Європа” з її реаліями: 1 Велика Фінляндія. 2 Прибалтика. 3 Україна. 4 Кавказія. (...)

Російське панування всюди царює сьогодні на Україні. Звідси постає перед Німеччиною завдання – забезпечити свободу українському народу. Це завдання має розглядатися як програмова вимога. В яких формах і яких об’ємах буде відроджена українська держава, - про це говорити поки що не має сенсу. Але всі люди, безпосередньо задіяні для вирішення проблем Сходу, повинні намагатися зрозуміти цю ідею і зайняти більш дружню позицію щодо цієї проблеми, ніж це знадобиться, вірогідно, в Прибалтиці. Скептик може запитати, наскільки жива ще сьогодні українська національна самосвідомість? Я думаю, що в цей час можна спокійно передбачити, що ця самосвідомість зберігається в широких народних масах лише в приглушеній формі; але навіть у тому випадку, якщо вона збереглася в самих мінімальних об’ємах, навіть в більш незначних, ніж ми передбачаємо, це зовсім не означає, що треба відкинути цей план. Скоріше навпаки, необхідно зробити все можливе, щоб пробудити нарешті цю українську національну самосвідомість. При цьому слід діяти з великою турботою й увагою. Підтримувати письмові публікації про боротьбу українців з тим, щоб відродити їх історичну самосвідомість. У Києві необхідно буде заснувати університет, технічні вищі учбові заклади, сприяти розвитку української мови, можна було б видавати праці українських класиків, деякі з цих праць були написані російською мовою, але їх можна було б надрукувати й українською мовою і нарешті можна було б подумати про створення в майбутньому політичного руху, щось на зразок Вільного українського козацтва. У Прибалтиці, без всякого сумніву, не треба дозволяти естонцям, латишам і литовцям створювати власну політичну партію. Що ж стосується України, то тут, з

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

урахуванням іншої цільової установки, такі дії, як підказує досвід, треба підтримувати.

Необхідно всіляко підтримувати у пам’яті українців культ керівників країни гетьманів Хмельницького, Сагайдачного, Мазепи. Все це допомогло б привести українську душу в таку форму, що вона знову почне битися.

Той, хто вважає, що пропоновані заходи загрожують можливими небезпеками в майбутньому, не повинні забувати, що московська держава зовсім не повинна розглядатися як дружня, але як смертельний ворог Німеччини, а значить й Української держави. Україна буде таким чином постійно потребувати захисту іншої великої держави і цією силою буде, звичайно, Німеччина. В кінцевому рахунку необхідно буде передбачити серед іншого і певну компенсацію за це, але про це говорити сьогодні зарано. Й економічний апарат рейхсмаршала (Герінг), якщо перед ним стоїть завдання якомога більше витягнути з цього регіону, повинен буде надавати дійсну підтримку цій політичній лінії і політичному керівництву; є ж різниця: отримаємо ми через кілька років 40 мільйонів людей , які будуть з нами добровільно співробітничати, чи будемо змушені ставити за кожним селянином солдата. (...)

Кордони України включають власне українські території розселення, включно з областями Курською, Воронізькою, Тамбовською, Саратовською. (...) Причорноморський регіон, який є найбільш багатим регіоном Росії з виробництва зерна, можна було б спокійно передати під управління українського уряду, не приймаючи до пори якого-небудь остаточного рішення. (...)

Україна буде поділена на 8 генерал-комісаріатів, а останні в свою чергу – на 24 головних комісаріати (гаупткомісаріат). Її площа складе 1,1 млн. км2, а

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

населення – 59,5 млн. чоловік. ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 1. – Спр. 171. – Арк. 98-121.

Документ 3

З протоколу засідання Гітлера з керівниками Рейху від 16 липня 1941 р.

(...) У вступній заяві фюрер підкреслив (...) Крим повинен бути звільнений від усіх іноземців і заселений німцями. Також старо-австрійська Галичина стане територією Рейху. (...)

Ніколи не дозволяти, щоб хтось інший, окрім німців, носив зброю.

Це надзвичайно важливе. Навіть якщо потім нам здасться зручним притягнути підкорені іноземні народи до військової допомоги, то це було б помилкою! В один прекрасний день це обов’язково і неминуче повернеться проти нас самих. Тільки німець повинен носити зброю, а не слов’янин, ні чех, ні козак, ні українець! (...)

Рейхсляйтер Розенберг підкреслив, що, на його думку, у кожному комісаріаті ставлення до населення повинно бути іншим. На Україні нам треба буде дозволити певне культурне піклування, ми повинні би підняти історичну свідомість українців, відкрити в Києві університет і т.д.

На противагу цьому рейхсмаршал (Герінг) стверджував, що ми повинні спочатку думати, щоб забезпечити себе продовольством, а до всього іншого справа дійде набагато пізніше. (...)

Розенберг продовжує: на Україні також треба було б розвинути деякий потяг до незалежності. (...)

Фюрер підкреслив, що найважливіша територія у найближчі три роки – це, без сумніву, Україна. Ось тому Кох найбільше потрібен там. (...)


СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 4 Думки Гітлера про Україну. 17 вересня 1941 р. (...) Німецький селянин рухається завдяки його нахилові

до прогресу. Він думає про своїх дітей. Український селянин не знає поняття обов’язку. (...)

Російський простір – це для нас Індія. Як і англійці, ми правитимемо в цій імперії жменькою людей.

Було б помилкою дати освіту місцевим людям. (...) І я зовсім не прихильник створення університету в

Києві. Було б краще не вчити їх навіть читати. (...) Ми поставлятимемо зерно скрізь у Європу, де в ньому є

потреба. Крим дасть нам лимони, бавовну, каучук (100 тисяч акрів плантацій буде достатньо, щоб гарантувати нашу незалежність). (...)

Ми притягнемо на Україну датчан, голландців, норвежців, шведів. (...)

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. – 660 с. – С. 532.

Документ 5 З розмови Гітлера з рейхсміністром Ламмерсом і

рейхскомісаром Кохом від 19 вересня 1941 р. (...) Фюрер і рейхскомісар відкинули ідею вільної

України. Слов’яни – це родина кроликів. Якщо клас господарів їх не підштовхуватиме, вони самі ніколи не зможуть піднятися вище рівня кролячої родини. Природний стан, якого вони прагнуть – це загальна дезорганізація. Будь-яке знання, дане їм, у кращому випадку перетвориться в них у напівзнання, яке зробить їх незадоволеними й анархічними. Саме з цієї причини ідея створення університету в Києві повинна бути відкинута. (...) У головному штабі фюрера ставлення до Коха дуже привітне. Всі вважають його “другим Сталіним”, який зможе якнайкраще виконати своє завдання. (...)


СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 6 З розмови Гітлера від 24 вересня 1941 р. (...) Фюрер повернувся до питання про характер

російського народу, сказавши, що українці також ліниві, погано організовані, по-азіатськи нігілістичні, як і великороси. Тут не повинно стояти питання етики праці й обов’язку, ці люди не зрозуміють таких речей ніколи, оскільки вони реагують тільки на нагайку. Сталін – один із найбільш великих сучасників, оскільки йому все-таки вдалося, щоправда, тільки завдяки найсуворішому примусу, викувати державу з цього сімейства кроликів. (...)


Документ 7

Думки Гітлера щодо України від 13 жовтня 1941 р. (...) У Європі не існує жодної країни, яка могла б бути

такою мірою автаркічною (економічно самодостатньою). Де ще існує регіон, в якому виплавляли б залізо вищої якості, ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, марганцю, молібдену? Україна має такі запаси марганцю, що навіть Америка йде туди за постачанням. І, окрім того, ще стільки інших можливостей! (...)


Документ 8 Думки Гітлера про Україну від 22 липня 1942 р. Як мені здалося, в середній Росії навколо один пісок.

Але зате Україна не висловити, як прекрасна. З борту літака здається, що під тобою земля обітованна. Клімат на Україні набагато м’якший, ніж у нас у Мюнхені, земля незвичайно родюча, а люди – зокрема чоловіки – ліниві просто до неможливості. (...)

Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера. – Смоленск, 1998. – 496 с. – С. 447-448.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 9 Розмови вищого керівництва Німеччини про політику на

Сході від 22 липня 1942 р. (...) Рейхсляйтер Борман (...) заговорив про населення

України. Він підкреслив, що при вигляді місцевих дітей зовсім не відчуваєш, що з часом у них будуть плоскі слов’янські риси обличчя. Як й у більшості людей східнобалтійського типу, у них світле волосся і голубі очі; щоки у них пухлі, форми закруглені, і вони дійсно дуже симпатичні. (...) Зрештою, як підкреслив рейхсляйтер Борман, за час своєї поїздки він бачив, правда, мало чоловіків, але зате надзвичайно багато дітей.

Така велика кількість дітей з часом може призвести до багатьох турбот: адже ці діти належать до раси, яка вихована так, що може витримати набагато більш складні випробування, ніж наш народ. Він не бачив жодного чоловіка в окулярах, у багатьох чудові зуби, вони досить гладкі і, мабуть, зберігають міцне здоров’я до глибокої старості.

Під впливом незвичайно важких умов, в яких ці люди жили протягом багатьох століть, відбувся природній і дуже ретельний відбір. Будь-хто з нас, випивши стакан сирої води, тут же захворіє. А ці люди живуть у грязюці, серед бруду, п’ють якусь гидку воду зі своїх колодязів і річок і нічим не хворіють. Ми змушені кожного вечора ковтати атебрин, щоб не захворіти малярією, а цих росіян чи так званих українців не бере ні малярія, ні висипний тиф, хоча їх будинки просто кишать вошами. І якщо під управлінням німецької адміністрації цей народ буде жити в повній безпеці і стане ще більше невразливим, то це не тільки не в наших інтересах, але, навпаки, зростання чисельності цих росіян чи так званих українців в не дуже вітдалені часи буде становити для нас загрозу. Ми зацікавлені в тому, щоб ці росіяни чи так звані українці не дуже сильно

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

розмножувалися: адже ми маємо намір добитися того, щоб в один чудовий день всі ці землі, які вважалися російськими, були повністю заселені німцями.

Шеф (Гітлер) у зв’язку з цим зауважив, що нещодавно в одному із трактатів він натрапив на пропозицію заборонити поширення і використання протизапліднюючих засобів на зайнятих нашими військами східних землях. І якщо який-небудь ідіот дійсно задумає здійснити дещо подібне на практиці, він особисто розстріляє його. Враховуючи, скільки там у кожній родині дітей, нам буде тільки на руку, якщо їх дівчата і жінки будуть якомога більше використовувати протизапліднюючих засобів. Потрібно не тільки дозволити необмежену торгівлю ними, але й усіляко підтримувати її, бо ми ні найменше не зацікавлені в зростанні чисельності місцевого населення. Можливо, доведеться використати допомогу євреїв, щоб формувати розвиток подій в цьому напрямку.

Небезпеку того, що місцеве населення під нашою владою буде швидко розмножуватися, він (Гітлер) вважає цілком реальною. Адже якщо всим будуть керувати німці, то життя місцевого населення неминуче зміниться на краще і їх добробут зросте. І тому ми зобов’язані за будь-яких обставин прийняти потрібні заходи і не допустити зростання чисельності місцевого населення.

У цій ситуації було б чистої води безумством проводити на зайнятих нашими військами східних землях диспансеризацію за німецьким зразком. Навіть мови не може бути про вакцинацію місцевих жителів і подібних заходах щодо зміцнення їх здоров’я. У їх головах потрібно знищити навіть думку про це. І зі спокійною душею всіляко сприяти розповсюдженню серед них суєвірних уяв про те, що всі ці щеплення і тому подібні речі вкрай небезпечні.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Надзвичайно важливо також уважно стежити за тим, щоб якими-небудь заходами не пробудити у місцевого населення почуття власної гідності. Тут потрібно бути особливо обережними: адже саме його повна відсутність є однією з основних передумов нашої роботи. На основі цього ні в якому випадку не можна надавати місцевому населенню права на отримання вищої освіти. Якщо ми зробимо цю помилку, то самі зростимо тих, хто буде боротися проти нашої влади. Хай у них будуть школи, і якщо вони захочуть в них ходити, то нехай платять за це. Але максимум, чому слід їх навчати, - це розрізняти дорожні знаки. Уроки географії мають зводитися до того, щоб змусити їх запам’ятати: столиця рейху – Берлін і кожний з них хоч раз в житті повинен там побувати. Поза цим досить буде навчити туземців, наприклад українців, трохи читати і писати по-німецьки; такі предмети, як арифметика і т.п., в цих школах зовсім ні до чого. (...)

Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера. – Смоленск, 1998. – 496 с. – С. 451-453.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Документ 10 Основні вказівки про поводження з українським

населенням. Вересень 1941 р. 1 Фюрер зберігає за собою право приймати рішення про

державно-політичне оформлення території, де проживає українське населення. Військові органи влади принципово не повинні займатися цими питаннями.

На всі скарги українців щодо віддання певних територій України під управління генерал-губернатора чи Румунії і на всі подібні скарги треба відповідати, що Україна була врятована завдяки німецькій крові і що із цієї причини Німеччина зберігає за собою право розпоряджатися цими територіями згідно із загальними політичними проблемами.

2 У разі необхідності в майбутньому далі буде допущена участь деяких українців в управлінні країни на рівні повітів і регіонів у формі комітетів довіри. У вищих органах влади поодинокі достойні довіри українці можуть бути запрошені тільки для консультації, без того, щоб із цього випливали будь-які домовленості чи зобов’язання політичного характеру.

3 Кінцева економічна мета – це природний розвиток України як житниці Європи. З іншого боку, весь східноєвропейський простір повинен стати ринком промисловості Західної Європи, товари якої будуть оплачені продовольчими товарами і сировиною. (...)

4 Відповідно до цієї кінцевої мети, до українського населення так довго, як воно передусім у сільському господарстві покірно співробітничає, треба ставитися з доброзичливістю. Але дуже поширені серед німців прагнення залишити доступними для чужоземного населення їх власні звичаї, форми, навіть лише з

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

повсякденного життя і в цей спосіб підняти життєвий рівень, мають бути категорично заборонені.

Вживання усної та письмової української мови не треба обмежувати.

Дозволяється українська преса за умови, що вона утримується в обмеженому обсязі і підлягає суворій цензурі.

Нічого не слід робити проти найнижчого шкільництва. 5 Українська Автокефальна Церква так само, як і

конфесійні об’єднання, дозволені з тим, що вони не займаються політикою. Однак слід завадити тому, щоб найдавніші місця релігійного культу стали місцями паломництва і, отже, центрами руху за автономію.

Релігійні представники інших держав повинні бути висланими з територій, що перебувають під німецькою адміністрацією.

6 Участь членів вермахту в українських національних святах повинна обмежуватись винятковими випадками, безпосередньо пов’язаними з окупацією німецьких військ. Німецькі органи влади ні в якому разі не повинні брати на себе організацію цих свят.


Документ 11

Постанова №1 Роменського магістрату від 24 жовтня 1941 р.

На підставі розпорядження військової комендатури м. Ромен, починаючи з 26 числа цього жовтня місяця, порядок видачі хліба вводиться такий:

1. На білі картки видається 400 грам хліба на добу. 2. На сірі картки замість хліба відпускається лише 200

грам борошна. 3. Жидам картки ніякі не видаються. Бургомістр Андрієвський

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Секретар Васільєв ДАСО. – Р-2446. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 26.

Документ 12

Додаток 2 до циркуляру головного командування сухопутних військ, генеральний штаб сухопутних військ, відділ структури сухопутних військ. 28 жовтня 1941 р.

(...) Настрої населення (в основному через кілька тижнів після приходу німецьких військ) значно погіршилися. У чому причина? Ми відкрито проявляємо свою неприхильність, негативне ставлення, навіть ненависть до цієї країни і пиху до цього народу, що, само собою, виключає яке-небудь позитивне співробітництво. (...) Мають місце випадки, коли ми плутаємо євреїв з українцями і застосовуємо проти українців методи поводження як і проти євреїв, що призводить до серйозного озлоблення. (...) Розстріли полонених, які були не спроможні рухатися, прямо в селах і у великих селищах із залишенням на місці трупів були тими фактами, які населення не розуміло. (...)

Указ про колгоспи часто інтерпритується негативно. Замість того, щоб підкреслювати, що збираємося знову відновити приватну власність (хай навіть дещо пізніше) де-ким бажання селян характеризується як безперспективне. (...)

Реквізиція останнього курчати (...) також не розумна, як і здача на бійню племінного і останнього теляти була б нерозумною з економічної точки зору. (...) Ніхто не думає про те, що зруйноване господарство цієї країни вже є нашим господарством.

(...) Підводячи підсумок, треба сказати: протягом небагатьох тижнів ми втратили тут багато симпатій до нас з боку населення.

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп.1. – Спр. 38. – Арк. 67-70.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 13 Заклик. Міська комендатура. Лебедин. 18 листопада

1941 р. Українці! 1 Всі захоплені партизани (обох статей, тобто чоловіки

або жінки) у військовому або цивільному одягу будуть прилюдно повішені. Всякий опір при затриманні, або переправлення їх буде суворо каратися.

2 Всі села та двори, в яких партизани міститимуться, або в яких вони одержуватимуть харчування, будуть покарані через відбирання майна, спалення домів, розстріл заложників та повішення співучасників партизанів.

Комендант міста ДАСО. – Р-1949. – Оп. 2. – Спр. 41. – Арк. 1.

Документ 14

Об’ява у газеті “Сумський вісник” від 30 листопада 1941 р.

Всі жиди м. Сум: чоловіки, жінки і діти повинні протягом 24 годин з’явитись у приміщення міліції для реєстрації. З цього дня всі жиди повинні носити на грудях зліва жовту шестикутну зірку (діаметром 6 см) на котрій чорним написати своє прізвище. (...) Кожен жид, який не виконуватиме цього розпорядження, буде розстріляний.

Комендант міста капітан Дальмайер

Документ 15 Наказ №5 по Роменській міській управі від 8 січня

1942 р. Згідно розпорядження військового коменданта міста

Ромен та околиць, наказую: (...)2 Забороняю організацію всяких об’єднань без

дозволу місцевого коменданта. 3 Забороняю різні збори не службового значення. 4 Мисливство всіх видів заборонено.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

5 Ставимо до відома всіх громадян, що на січень місяць дозволяється перебувати на вулицях: в селі – від 6 години ранку до 6 години вечора, а в місті – від 6 години ранку до 7-30 години вечора.

6 Рибальство дозволяється лише за дозволом оберлейтенанта п. Ламсціса. (...)

9 За порушення цього наказу винні будуть покарані за законами воєнного часу.

Голова міської управи Андрієвський ДАСО. – Р-2446. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 10.

Документ 16

Уривки з декларації рейхсміністра Розенберга про новий земельний лад від 15 лютого (опублікована 26 лютого) 1942 р.

Українські селяни! Новий земельний лад. А) Скасування колгоспного устрою. 1 Всі закони й постанови совєтської влади про

утворення колективних господарств, керування ними й господарювання в них касуються. (...)

3 Всі колгоспи негайно перетворюються в громадські господарства.

Б) Громадське господарство. 1 Громадське господарство – це переходова форма

сільськогосподарського виробництва від большевицького виробництва до нових форм господарювання. (...) Громадські господарства працюють за напрямками німецької влади.

3 Земля громадських господарств обробляється гуртом. 4 Всі працездатні члени громадських господарств

обов’язані до спільної роботи. (...) 5 Держання худоби членами громадських господарств

не підлягає ніяким обмеженням. 6 Присадибна земля, що її селяни мають у користуванні,

як члени громадських господарств, стає приватною

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

власністю та звільняється від податків. (...) 8 Присадибну землю можна буде, починаючи від 1942

року, на прохання селян збільшувати до розмірів, які не перешкоджали б їхній праці у громадському господарстві. (...)

В) Радгоспи і МТС. 1 Радгоспи й МТС, як колишнє державне майно,

переймає німецька влада. Радгоспи перейменовуються в державні господарства. Придатні МТС будуть розбудовані в сільськогосподарські бази. (...)

Г) Перехід до одноосібного користування землею. 1 У громадських господарствах, де є потрібні для цього

господарські й технічні передумови, земля може бути наділена селянам для одноосібного оброблювання й користування.

2 На перехід до одноосібного користування землею потрібна згода належної німецької установи: про цю згоду повинно старатися громадське господарство. (...)

5 Загальна форма наділу землею для одноосібного користування – це смуги, які лежать у кількох місцях громадської землі, відповідно до сівозміну. Наділ одрубами та створення хуторів (розділ Д) допускатиметься тільки при наявності потрібних передумовин.

Ґ) Хліборобська спілка. 1 Селяни, наділені землею для одноосібного

користування, об’єднуються у хліборобську спілку. 2 Посівний план для всіх польових смуг установлює

хліборобська спілка за напрямними німецької влади, при чому належить утримати одностайність оброблювання поля в рамцях регіонального сівозміну.

3 Громадська і робоча худоба, сільськогосподарські машини, що їх обслуговує тваринна тяглова сила, та сільськогосподарські знаряддя громадських господарств, при їх перетворенні у хліборобські спілки, розподіляються

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

на засадах господарської доцільності поміж групами селян або поміж окремими селянами. Великі господарські машини, трактори, тракторне причіпне знаряддя й великі молотарки зостаються майном МТС або хліборобської спілки. (...)

5 Селяни обов’язані передану їм робочу худобу та інвентар використовувати повною мірою для спільного оброблення землі, у противному разі ця робоча худоба й інвентар будуть у них відібрані.

6 Самостійне оброблювання поля допускається тільки тоді, коли селянські господарства мають досить інвентаря й робочої худоби, а правильна праця – забезпечена. (...)

9 Скотарство в хліборобських спілках провадиться виключно одноосібно й не підлягає жодним обмеженням.

10 Від приділеної в одноосібне користування землі треба вносити податок натурою. Цей податок стягається в цілості від хліборобської спілки, яка розкладає його між своїми членами. Хто не сплатить своїх податкових повинностей, той тратить свій земельний наділ на користь інших.

Д) Селянське одноосібне господарство. 1 Поділ землі на одруби, що не підлягають загальному

сівозмінові, та творення селянських самостійних господарств допускається лише тоді, коли є потрібний для цього інвентар і робоча худоба.

2 На наділ землі в одрубах для постійного оброблювання й користування можуть претендувати лише особливо здібні й роботящі селяни, які визначилися своєю працею і дають своєю особою запоруку, що вестимуть своє господарство як слід.

3 Самостійні селяни обов’язані добре обробляти всю приділену їм землю, придержуватися установлених німецькою владою посівних планів та правил агротехніки й точно вносити податки натурою, що на них припадають.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

4 Селяни, які погано господарюватимуть на наділеній їм землі, або не виконуватимуть обов’язкових достав, втратять землю на користь інших.

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 1. – Спр. 299. – Арк. 1-11; ДАСО. – Р-2446. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 56.

Документ 17

Постанова №5 Роменської міської управи від 16 березня 1942 р.

Постановою моєю від 14 листопада 1941 р. за №3 зазначалося, що по багатьох селах, а також і в містах виявлені численні випадки виробництва самогону.

Пияцтво та розпуцтво, що відбувається по деяких селах, призводить до великих збитків, до злочинства та безладдя, а в результаті господарство народне зазнає величезної шкоди. Крім цього, маються непоодинокі випадки сліпоти від вживання самогону.

Востаннє суворо наказую всім старшинам, органам поліції та старостам сіл повести рішучу боротьбу з самогонщиками та пияцтвом, де б тільки вони не були виявлені.

Винних у порушенні цієї постанови штрафувати не менше, як в 1000 крб. і карати за законом воєнного часу, як тяжких злочинців.


Документ 18

Директива рейхсміністра окупованих східних областей Розенберга відносно вивчення місцевих мов від 26 березня 1942 р.

У рейхскомісаріаті “Україна” я зобов’язую всіх представників німецької адміністрації (чиновників), які будуть працювати там тривалий час, вивчати українську мову. Таким чином можна бути уникнути необхідності,

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

щоб місцеве українське населення вивчало німецьку мову. (...) Треба також приділити особливу увагу тому, щоб російські перекладачі на Україні поступово були замінені і (...) щоб цю роботу виконували українці.


Документ 19 Уривки з донесення про обстановку військово-

адміністративного відділу польової комендатури 198(у) в Охтирці за період з 15 квітня по 15 травня 1942 р.

(...) На підпорядкованій польовій комендатурі території були повішені 113 партизанів та осіб, які надавали їм підтримку. (...)

“Просвіта” – це рух, який був допущений у Лебедині без погодження з польовою комендатурою. Товариство складається з 28 осіб, які в громадському житті ніяк себе не проявляють. Яких-небудь зв’язків за межами населеного пункту товариство не має.

В усіх придатних церквах районних міст знову відбудеться богослужіння. (...)

Бібліотека в Охтирці, яка нараховує на цей час 2500 томів, знову надана у розпорядження населення. Ще 2500 томів з бібліотеки вилучені і зберігаються окремо. Велика бібліотека з читальною залою відкрита також у Лебедині. Крім того, у Лебедині є також музей. В цьому музеї містяться видатні полотна (майже виключно оригінали) живопису, які включають і роботи німецьких майстрів.

Те, що частині населення була надана можливість в особливо встановлені дні відвідувати солдатське кіно, також зробило позитивний пропагандистський крок. (...)

Частішають випадки, коли з різних районів Росії на попередні місця проживання повертаються куркулі, у яких у свій час були відібрані будинки і присадибні ділянки. Ці люди претендують на повернення своїх бувших будинків. (...)

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

На жаль, військові установи з недовірою ставляться до задіяних голів районних управ. Останні через нестачу робітників не завжди мають можливість, не дивлячись на добру волю, виконати повністю накази, які їм віддають. (...) При багаточисельності органів німецької адміністрації (польова комендатура, гарнізонні комендатури, обласні і районні сільськогосподарські керівники, біржі праці і т.д.) голови районних управ щоденно запрошуються то в одну, то в іншу німецьку установу. (...) Частина районних керівників, крім того, є бургомістрами районних центрів. (...) Придатних районних керівників дуже мало і обов’язком усіх німецьких установ є підтримка районних керівників у виконанні їх складної роботи, зміцнювати їх авторитет і захищати їх від наклепів цивільних донощиків. (...)

Розпорядження командуючого військами оперативного тилового району №34 щодо закриття середніх шкіл, які були відкриті одразу після вступу німецьких військ, виконано з посиланням на весняні польові роботи і на можливість відправки вчителів та учнів від 16 років на роботу до Німеччини. Закриття шкіл, навчальний план яких не викликав ніяких заперечень, сприйнятий з нерозумінням. (...) Українці відрізняються жадобою до навчання і ігнорування їх системи освіти викличе жаль і недовіру до властей.

Продовольче забезпечення міського населення є поганим (...) і в результаті цього виник злиденний стан.

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 157. – Т. 1. – Арк. 1-10.

Документ 20

Уривки з донесення про обстановку військово-адміністративного відділу польової комендатури 200(у) у Конотопі за період з 24 листопада 1941 по 17 червня 1942 р.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

(...) Дана область ще ні в якому разі не умиротворена. Тут проходять великі банди партизанів, силою до 2000 чол., озброєні важкою зброєю. (...) Місцеві комендатури із сформованими сотнями (допоміжні поліцейські сили) і допоміжною поліцією звичайно не спроможні усунути партизанську загрозу.

У Конотопі діє вже кілька місяців хор, танцювальна група і оркестр, які складаються з українців. Ці сили часто запрошуються на концерти перед військами і в госпіталях, а також перед цивільним населенням. Культурне життя зосереджене в одному з дозволених товариств “Просвіта”, яке взяло на себе заняття з німецької мови і культурі та турботу про українську мову. (...) У Кролевці також проходять українські театральні постановки. Музеї є у Конотопі, Глухові і Путивлі.

Єврейське питання було в цій області вирішене в жовтні і листопаді 1941 р. І піхотною бригадою СС. (...)

У Конотопі під керівництвом пункту військової пропаганди виходить один раз на тиждень українська газета, тиражем 15000, яка розповсюджується в усіх районах. (...) Фільми демонструються для обслуговування військ, а також цивільного населення у Конотопі, Шостці, Глухові та Білопіллі. В містах частково діють місцеві радіостанції, які передають німецькі та українські програми. (...)

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 157. – Т. 1. – Арк. 204-210.

Документ 21

Уривки з донесення про обстановку військово-адміністративного відділу польової комендатури 198(у) в Охтирці за період з 21 червня по 15 липня 1942 р.

(...) Страх перед поверненням Рад зник. Не дивлячись на це, внаслідок погіршення становища з харчуванням, настрої на селі пригнічені. Запаси муки в більшій частині

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

використані, норми видачі хліба населенню не достатні. Районні уповноважені по сільському господарству здається не спроможні надати окрім хліба інші продукти харчування. Навіть для міських дитячих будинків неможлива особлива видача. Так, для дитячого будинку в Охтирці, в якому перебувають 265 дітей віком до 4 років (матері працюють на селі), не були направлені у розпорядження щомісячно запрошувані 55 кг муки. Стан здоров’я дітей, за повідомленням завідуючого офіцера медичної служби, дуже поганий. Постачання передбаченої їм кількості молока була відхилена. Також розпорядження про видачу мила для закладу було не виконано, так що санітарні умови становлять загрозу для всіх дітей.

Ці приклади були наведені для того, щоб показати бездушність сільськогосподарського адміністративного апарату, ухильна позиція якого в таких речах повинна розглядатися як політична помилка, так як певні поступки не зробили б значної шкоди німецьким продовольчо-політичним інтересам. Якщо голодують діти працюючих сімей, то не треба дивуватися, що страждає початкова пронімецька орієнтація і починають поширюватися шкідливі німецьким інтересам чутки. (...) Сільськогосподарські установи тупо посилаються на вказівки, які вони отримали від господарського управління в Сумах. За таких умов стає зрозуміло, чому пропагандистський матеріал, в якому німецькі селянські родини зображуються біля накритих столів, не може мати задуманого впливу. (...)

Центральний радіопункт, який знаходиться в місті Суми, з дозволу начальника зв’язку 6-ї армії приведений в порядок вже у листопаді 1941 р. До цього центрального пункту підключено 1000 гучномовців (приблизно 300 для вермахту, а решта для цивільного населення). Керівництво центральним радіопунктом має пропагандистський

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

підрозділ U4. Крім того, він обслуговує міський театр і міську бібліотеку. В українському музеї в Сумах є деякі старі кустарні роботи і сучасний пейзажний живопис. (...) У місті Суми відкрито 8 церков. (...)

Перед війною в місті Суми налічувалося близько 75 тис. жителів. Під час останньої реєстрації було нараховано 42649. (...)

Про продовольче становище додатково повідомляю, що місту Суми з числом його жителів близько 43 тис. на цей час можна виділити продовольства тільки на 8 тис. чоловік. Норми дуже малі. Наприклад, 100 – 200 г хліба або муки, 50 г проса, 10 г масла та інколи ще трохи сиру чи знежиреного молока. Запасів нема. Солі ніде не можна дістати. Ціни високі і товарів на ринку просто не достатньо. (...)

Почало свою “діяльність” Центральне торгівельне товариство “Схід”. Воно конфіскує на склепах міські запаси, сплачує за них за попередніми російськими закупівельними цінами і знову повертає запаси, які раніше належали місту, але за цінами, завищеними у 4 – 5 разів. (...)

З районів Охтирка, Тростянець, Писарівка, Лебедин, Грунь до цього часу на роботу до Німеччини було завербовано 5700 робітників і робітниць. Це робить помітною нестачу робочої сили на селі, так як роботи із збирання врожаю за відсутності різних машин необхідно виконувати вручну. Район Суми на цей час надав для рейху 4900 робітників. Для лісового господарства і лісозаготівель не вистачає робочої сили.

У Сумах знаходиться (...) завод ім. Фрунзе, на якому перед війною працювало 8 тис. робітників. На цей час там працює біля 400 робітників. На заводі виготовляють переважно деталі сільськогосподарських машин та інвентар: лопати, борони, плуги та ін. (...)

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 156. – Арк. 4-17.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 22 Наказ №153 по управлінню старшини Путивльського

району від 29 червня 1942 р. (...) §2 У випадку нанесення побоїв представникам

німецької влади та посадовим особам (керівному складу громадських господарств, поліції тощо), замаху на їх життя чи їх вбивство, відповідальність за вказані дії несуть усі жителі того населеного пункту, в якому стався злочин і з числа цих жителів буде розстріляна кожна десята людина.

ДАСО. – Р-1951. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 56.

Документ 23 Уривок з місячного звіту командира корпусу охоронних

військ і командуючого військами оперативного тилового району групи армій “Б” за період з 1 по 31 липня 1942 р.

Українське населення в своїй більшості налаштоване миролюбиво і готове співпрацювати з німецькими властями і брати участь у відбудові країни. Навіть у партизанських районах північної ділянки воно у більшості своїй негативно налаштоване до партизанів. (...)

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 195. – Арк. 1.

Документ 24 Постанова №41 по Ульянівській райуправі від 30 липня

1942 р. Помічається, що не дивлячись на розпорядження

німецького командування деякі установи, підприємства та організації і на цей час проводять листування та ведуть звітність не на своїй рідній українській мові, а на російській.

Райуправа постановляє: На підставі розпорядження німецького головного

командування всі установи, підприємства та організації, розташовані в межах Ульянівського району повинні

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

провадити листування та вести (...) звітність обов’язково на українській мові. (У противному випадку) до винних у цьому осіб буде пристосовуватись усунення з займаних посад.

Бургомістр району Машін ДАСО. – Р-2807. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 51.

Документ 25

Постанова №23 Роменської міської управи від 12 серпня 1942 р. “Про прописку та порядок переїздів та зміни мешкання”.

На підставі розпорядження воєнного коменданта наказую:

1 Всі особи, віком від 16 років і старше, які мешкають у м. Ромні, повинні бути прописані у пашпортному відділі міської управи та занесені до будинкової книги.

2 Особи, що прибувають до м. Ромен на добу і більше, повинні бути прописані та занесені до будинкових книг протягом 2-х годин з часу прибуття на нове мешкання.

3 Особи, які уникають реєстрації відповідно до вимог §1 та 2 цього наказу будуть притягнуті до суворої відповідальності. Таку ж відповідальність несуть і квартировласники, у яких проживатимуть непрописані особи.

4 Керівники будинків та домовласники несуть відповідальність за припущення порушення цієї постанови.

5 Заборонити населенню залишати самовільно місце постійного мешкання без дозволу воєнного коменданта. (...)


Документ 26

Наказ №105 по Роменському обласному сільськогосподарському бюро від 18 серпня 1942 р.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

При моїх інспекційних подорожах по районах Роменської області виявлено грубе порушення режиму робочого дня на сільськогосподарський роботах в громадських господарствах, а тому наказую:

встановити такий режим робочого дня в усіх громадських господарствах і суворо його дотримуватись:

1. Починати роботу зі сходом сонця. 2. Перерва на сніданок з 8-ми годин до 8-30 годин

ранку. 3. Перерва на обід з 12 годин, працюючим без коней –

1,5 години, з кіньми – 2 години. 4. Закінчувати роботу із заходом сонця. (...)

ДАСО. – Р-2446. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 16.

Документ 27 Уривок з донесення командуючого військами

оперативного тилового району групи армій “Б” від 9 листопада 1942 р.

Настрої населення, особливо у великих містах, стали гіршими. Населення переслідує турбота про хліб, дрова для приготування їжі й опалення, а також про одяг. (...) Від населення, що голодує, мерзне і сидить у темряві, не можна чекати бажання до співробітництва навіть при самому кращому веденні пропаганди. Становище є тим більше тяжким, що господарське використання цієї країни можливе тільки при активній участі в цьому місцевого населення. Якщо Україна буде знаходиться в оперативному тиловому районі групи армій “Б” і (...) буде мати таке саме велике господарське значення, то необхідно забезпечити прожитковий мінімум місцевого населення.

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 196. – Арк. 41.

Документ 28 Устав сухопутних військ. Уривки з настанов про

боротьбу з бандами на Сході від 11 листопада 1942 р.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Вступили в дію з 1 грудня 1942 р. Начальник головного штабу збройних сил.

За дорученням Йодль. У ставленні до бандитів та їх добровільних помічників

виявляти крайню твердість. (...) Жорстокість застосованих заходів і страх перед невідворотністю покарання повинні стримати місцеве населення від посібництва бандам і від надання їм допомоги. Полонених бандитів (...) вішати або розстрілювати. Як правило, полонені бандити після короткого допиту підлягають розстрілу на місці.

Кожний, хто надає бандитам притулок, постачає їм продовольство, приховує відоме йому місце перебування або підтримує іншими діями, має бути знищений. (...)

Під час проведення слідства по справах (...), слід мати на увазі, що росіяни схильні до доносів, тому потрібно старанно перевіряти всі свідчення.

Щодо сел, в яких бандити знаходять всілякого роду притулок, застосовувати, як правило, колективні міри. Залежно від ступеня вини такі міри можуть передбачати посилені реквізиції майна або притягнення на роботи, конфіскацію (часткову або повну) скота, відправку працездатних чоловіків на роботу до Німеччини і навіть повне знищення сел. (...)

Бажаного співробітництва з населенням можна досягти лише справедливим та коректним ставленням. Тому забороняється бездумна грубість і свавілля. (...)

Потрібно намагатися якнайширше втягнути населення в антипартизанську боротьбу. Це може проявлятися в притягненні населення до служби в місцевій допоміжній поліції (служба підтримки порядку) або як агентів розвідки. (...) Оплата може здійснюватися грошима або натурою (продукти харчування, тютюн, алкоголь). (...)


СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Документ 29 Уривок із донесення про збори в комендатурі міста

Суми від 12 грудня 1942 р. Політична ситуація. Рух опору української інтелігенції стає усе більш

активним. СД розкрило нитки аж до Києва, до централі руху Бандери. До тепер арештовано обласного керівника Сапруна, двох районних керівників і 38 членів. Керівники школи перекладачів організовують мережу ОУН (рух Бандери) і підбирають підходящих людей, яких потім представляють як осіб, достойних довіри німецьких органів влади. (...)

Згідно з деякими чутками, ОУН має намір збудувати в Конотопі фабрику боєприпасів. Центр ОУН є у Києві. ОУН діє за системою кілець. Можна бачити зовнішнє кільце, а серцевина залишається недосяжною. (...)


Документ 30

Уривок з короткої стенограми наради в міністерстві східних окупованих територій від 18 грудня 1942 р. Виступ представника оперативного тилового району групи армій “Б” полковника генерального штабу Гільхаузена.

(...) Велике збільшення кількості партизанських загонів загрожує нашим фронтовим комунікаціям у північній частині оперативного тилового району “Б”. Головне питання полягає в тому, чи будуть в майбутньому на території України німці самостійно чи разом з українцями оплотом проти Азії. Необхідно поставити перед місцевим населенням нову ідейну мету. Зокрема:

1 Необхідно повністю відновити приватну власність, що буде слугувати прикладом боротьби з більшовизмом. З цього витікає гасло: “Захист землі Батьківщини”.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

2 Фактичне проведення в життя земельної реформи. Необхідно видавати документи, відповідно до яких селяни, які а) брали участь в боротьбі з партизанами, б) мають інші заслуги перед Німеччиною, в) перебіжчики з Червоної Армії, в крайньому разі наперший час після війни мали наділи землі.

3 Необхідно відразу ж приступити до зміцнення сільськогосподарських артілей, що буде слугувати яскравим прикладом відмови від колгоспної системи.

4 Необхідно відкрити семирічні народні школи і технікуми.

5 Необхідно сприяти зростанню авторитету церкви. 6 Необхідно вжити широкі заходи у галузі фінансової

політики, щоб усунути нестерпну невідповідність між цінами і зарплатнею. Ціни: 1 кг хліба – 60 – 80 руб.; 1 кг масла – 800 руб.; 10 кг картоплі – 50 руб. Зарплатня: робітник – 200 руб.; друкарка – 400 руб.; бухгалтер – 700 руб.

7 Необхідно забезпечити продовольчими товарами працюючих і непрацюючих місцевих жителів.

8 Вивіз робітників до Німеччини перетнув допустимі межі. Подальше проведення вербування робочої сили загрожує виконанню господарських і військових планів. Існують дуже великі неполадки при вербуванні, транспортуванні робітників до Німеччини й у ставленні до них в Німеччині.

9 Створення з місцевих жителів частин: а) Ще повністю не налагоджено постачання сімей військовослужбовців з місцевих жителів. Жалування, яке видається тільки грошима, не має ніякої цінності. Недостатнє постачання сімей службовців є причиною хвилювань солдат, які знаходяться на фронті. б) Незадовільно налагоджено постачання поранених і сімей загиблих. (...)

10 Основні положення:

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

а) використання України можливе тільки за допомогою місцевого населення, і ніколи без його участі.

б) хто за нас готовий йти на смерть, той повинен знати, за що.

в) селяни, як нагороду за свою старанність, і як стимул, повинні мати економічний зиск з ведення господарства.

г) необхідно обіцяти лише те, що можна виконати на 100%. (...)

ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 189. – Арк. 3-8.

Документ 31 Розпорядження №9 головного командування групи

армій “Південь” про евакуацію, руйнування та збереження від 18 вересня 1943 р.

1 Уся продукція сільського господарства, засоби виробництва і техніка повинні бути вивезені з господарств і підприємств харчової промисловості.

2 Підприємства обробки і переробки продуктів харчової промисловості мають бути знищені.

3 Виробнича основа сільського господарства, особливо документація і споруди (склепи тощо) заготівельних організацій харчової промисловості, повинна бути знищена.

4 Населення, яке працює в сільському господарстві і харчовій промисловості в районах, західніше встановленої лінії, має бути евакуйоване.

Герінг ЦДАВО України. – КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 485. – Арк. 3.

Документ 32

Уривки з донесення начальника контррозвідки Житомира відділенню контррозвідки України від 22 жовтня 1943 р.

Таємно. (...) Настрої та психологічне ставлення українців.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

Люди звільненні від більшовицького рабства прагнули викорінення всіх підвалин більшовицького порядку в моральному та матеріальному сенсі. (...) Можна стверджувати – і факти це підтверджують, - що зруйновані більшовиками міста і села, фабрики і майстерні вже в самий короткий час можуть бути відновлені і знову почнуть працювати. Все населення одностайно перейшло на службу німецьким властям. Виключення становили банди, які були залишені Сталіним для підриву громадського порядку. Але й вони могли діяти тільки з глибокого підпілля; вони повинні були бути напоготові перед мирним населенням, яке з власної ініціативи вистежувало більшовицьких агентів і з допомогою німецьких служб безпеки знищувало їх. Німецький солдат мін почувати себе на Україні спокійно. (...) Взаєморозуміння між армією і населенням було найкращим. Визволення українських військовополонених послабило більшовицьку армію, принесло німцям подяку багатьох українських жінок. (...) Першим з усіх народів СРСР український народ став союзником Німеччини, і всі інші народи наслідували його приклад.

(Помилки.) У своїй пропаганді вони (німці) користувалися великонімецькими масштабами і забували, що Німеччина і Україна – це два цілком різні світи. Відправною крапкою цих помилок слугувало твердження, що в українців нема культури. В Україні є культура, вона лише дуже відмінна від культури німців. (...) Раніше думали, що українці і більшовики ідентичні, і тому у ставленні до них не робилося різниці. Багато фактів доводять, що навіть самі більшовики Україну не сприймали більшовицькою. У цьому питанні були зроблені корінні помилки, на які покладаються наступні не правильні рішення і поразки за останні два роки. (...)

Сільське господарство. Стовбур українського народу –

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

селянство. (...) По своїй натурі український селянин – привітна, невибаглива, гостинна і слухняна людина. (...) Традицію приватного землеволодіння він всмоктав з молоком матері. Тому більшовицька колективізація ніде не натикалася на такий сильний опір, як на Україні. Селянин чекав від німців повернення його землі, і тому він твердо стояв на боці німців. Із введенням цивільного управління всі ці прекрасні надії були зметені. (...) І коли (німецькі) комісари оголосили про повернення колгоспної системи, розчаруванню населення не було меж. (...)

Інтелігенція. У перші місяці німецький вермахт користувався їх послугами і це мало великий успіх (...) на Україні. В цей час вплив німецької пропаганди на народні маси був найбільшим. Коли ж було запроваджене цивільне управління і воно на 180º повернуло курс пропаганди, який проводив вермахт, українська інтелігенція від співробітництва відмовилася. (...) Тисячі представників інтелігенції працюють у німецьких відомствах. Не враховуючи чисто службові відносини, вони ніколи не мали контактів з німецькою адміністрацією, їх ніколи не залучали до засідань або до інших зустрічей. Особиста ініціатива була не бажана, якщо зовсім не заборонена. (...)

Вербування робітників до Німеччини. Так, наприклад, поліція оточувала цілі квартали і місцеві жителі, які перебували в цей момент на вулиці, вели на збірні пункти. (...)

Добровольчі частини. У перші дні після вступу німців формувалися збройні частини, які з успіхом використовувалися на фронті і чиї досягнення були оцінені німецьким вермахтом. (...) Радісною подією було формування української дивізії СС “Галичина”. (...) Резонанс серед населення східної України був дуже значним, всі чекали формування нових полків, але нічого подібного не сталося.


СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ 1. З меморандуму №1 Розенберга про майбутню окупацію

СРСР від 2 квітня 1941 р. 2. Уривки з промови рейхсміністра А.Розенберга перед

самим тісним колом осіб, які посвячені у східну проблему від 20 червня 1941 р. Копія. 16 листопада 1944 р.

3. З протоколу засідання Гітлера з керівниками Рейху від 16 липня 1941 р.

4. Думки Гітлера про Україну. 17 вересня 1941 р. 5. Із розмови Гітлера з рейхсміністром Ламмерсом і

рейхскомісаром Кохом від 19 вересня 1941 р. 6. Із розмови Гітлера від 24 вересня 1941 р. 7. Думки Гітлера щодо України від 13 жовтня 1941 р. 8. Думки Гітлера про Україну від 22 липня 1942 р. 9. Розмови вищого керівництва Німеччини про політику

на Сході від 22 липня 1942 р. 10. Основні вказівки про поводження з українським

населенням. Вересень 1941 р. 11. Постанова №1 Роменського магістрату від 24 жовтня

1941 р. 12. Додаток 2 до циркуляра головного командування

сухопутних військ, генеральний штаб сухопутних військ, відділ структури сухопутних військ. 28 жовтня 1941 р.

13. Заклик. Міська комендатура. Лебедин. 18 листопада 1941 р.

14. Об’ява у газеті “Сумський вісник” від 30 листопада 1941 р.

15. Наказ №5 по Роменській міській управі від 8 січня 1942 р.

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

16. Уривки з декларації рейхсміністра Розенберга про новий земельний лад від 15 лютого (опублікована 26 лютого) 1942 р.

17. Постанова №5 Роменської міської управи від 16 березня 1942 р.

18. Директива рейхсміністра окупованих східних областей Розенберга щодо вивчення місцевих мов від 26 березня 1942 р.

19. Уривки з донесення про обстановку військово-адміністративного відділу польової комендатури 198(у) в Охтирці за період з 15 квітня по 15 травня 1942 р.

20. Уривки з донесення про обстановку військово-адміністративного відділу польової комендатури 200(у) в Конотопі за період з 24 листопада 1941 по 17 червня 1942 р.

21. Уривки з донесення про обстановку військово-адміністративного відділу польової комендатури 198(у) в Охтирці за період з 21 червня по 15 липня 1942 р.

22. Наказ №153 по управлінню старшини Путивльського району від 29 червня 1942 р.

23. Уривок з місячного звіту командира корпусу охоронних військ і командуючого військами оперативного тилового району групи армій “Б” за період з 1 по 31 липня 1942 р.

24. Постанова №41 по Ульянівській райуправі від 30 липня 1942 р.

25. Постанова №23 Роменської міської управи від 12 серпня 1942 р. “Про прописку та порядок переїздів та зміни мешкання”.

26. Наказ №105 по Роменському обласному сільськогосподарському бюро від 18 серпня 1942 р.

27. Уривок з донесення командуючого військами оперативного тилового району групи армій “Б” від 9

СУМ

СЬ

КИЙ

ДЕРЖ

АВ

НИ

Й У

НІВ

ЕРС

ИТЕ

Т

листопада 1942 р. 28. Устав сухопутних військ. Уривки з настанов про

боротьбу з бандами на Сході від 11 листопада 1942 р. Вступили в дію з 1 грудня 1942 р.

29. Уривок із донесення про збори в комендатурі міста Сум від 12 грудня 1942 р.

30. Уривок з короткої стенограми наради в міністерстві східних окупованих територій від 18 грудня 1942 р. Виступ представника оперативного тилового району групи армій “Б” полковника генерального штабу Гільхаузена.

31. Розпорядження №9 головного командування групи армій “Південь” про евакуацію, руйнування та збереження від 18 вересня 1943 р.

32. Уривки з донесення начальника контррозвідки Житомира відділенню контррозвідки України від 22 жовтня 1943 р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ...

Documents